Йдеться про використання традиційних знань та виявів культури (фольклор та етнографія).

Державна служба інтелектуальної власності України керуватися міжнародним документом, який передбачає запровадження режиму інтелектуального захисту на рівні авторського права на традиційні знання та вияви культури.

Документом пропонується визначати власником прав на твори та традиційні знання сільську громаду при посередництві спеціально уповноваженого державного органу. В тому випадку, коли авторство визначити неможливо, право власності переходить до уповноваженого державного органу.

Це в більшості країн світу фольклорні твори чи традиційні знання закріплені за певними громадами і приносять їм користь, а в Україні, я переконаний, власника традиції чи обряду «не зможуть» встановити.

Відтак, виконуючи умови міжнародного документу, всі гроші за використання народних надбань забиратиме держава як власник авторського права. Тобто, якщо я чи ви захочете видати книжку народних казок чи заспівати українську пісню, то нам доведеться заплатити цій антиукраїнській, по суті, державі за використання української традиції.

Фактично, йдеться про спробу паразитувати на нашій культурі. Нинішня влада, почувши запах дармових грошей, схопилася за волосинку, щоб наповнити порожній бюджет за рахунок використання народної творчості.

Я наполягатиму на тому, щоб у випадку, коли не можна встановити громаду, якій належать права, авторські нагородження на користь держави не виплачувались, а твори і традиційні знання використовувались безоплатно.

 

Олександр БРИГИНЕЦЬ