Останнєвисловлювання пані Фаріон на жидівськутематику хоча й не залишилися позаувагою громади, але великого розголосуне набуло. Нагадаю, що вона порадилавсім, хто сумнівається в «кошерності»слова «жид», по-перше, заглянути вукраїнські словники, а по-друге, провестиспіритичний сеанс із Т.Г. Шевченком іпоцікавитися його думкою з даногоприводу, тим паче, що іншого слова класику своїй художнійтвочості не вживав. Хитромудрі свободівськіксенофоби зробили вигляд, що не знаютьімен Коцюбинського, Драгоманова та ЛесіУкраїнки ( котрі легко перейшли на«єврея») і радісно прийняли підтримкувід класика, котрий, як відомо, «нашевсьо», як Пушкін у росіян. Євреї вчерговезамислилися над зв"язком прізвищальвівської вчительки та кар єгипетських. 

Яж вирішив скористатися з поради пані Фаріон і для початку звернувся дословників. Виявилося, що практично увсіх українських словниках, виданих заостаннє століття, є слово не тількина літеру «ж», а й на літеру «є». Яке жіз них вживати? Ось тут я вирішивпорадитися із класиком. 

Щоправда, сам я крутитистіл непомітно не вмію, та й не знайдетьсясеред моїх друзів достатньо ідіотів,аби замкнути коло біля того столу. Тожвирішив спілкуватися через інтернет.Логіка була проста: у часи Шевченка вукраїнській мові для позначення народуДавнього Заповіту було тільки однеслово, яке нам з такою неприхованоюрадістю наводить пані Фаріон. А от уросіяйській, котру, як відомо, Кобзарзнав цілком перфектно, вже тоді існовалиобидві назви. Яку ж обрав би Шевченко? 

Класик не забаривсяі дав через інтернет моментальнувідповідь: «Нехай пані депутат почитаємого листа до журналу «Русский вестник»,підписаного також Марком Вовчком,Кулішом, Костомаровим та ін. «Я особистопрочитав - і не знайшов жодного «ж», асуцільні «є». Не знаю, як перенесуть цюзвістку пані Фаріон та іі колеги, алеШевченко, маючи вибір, не вживав назви,котра ображає представників народу,який живе поруч із українцями понадтисячу років. Тож, очевидно, недостатньообвішувати портрети Т.Г. рушниками, аварто би й розібратися у «меседжах»,які він надсилає своїм нащадкам. Анаостанок - цитата для тих, хто вважаєШевченка ледве не іконою сучасногоукраїнського антисемітизму:» (украинскийнарод) ...выразил свою ненависть к евреям,во времена оны, многими тысячами кровавыхжертв. Этот народ не мог входить в причинузла, заключавшуюся не в евреях, а врелигиозно-гражданском устройствеПольши. Он мстил евреям с таким простодушнымсознанием праведности кровопролитий,что даже воспел свои страшные подвигив своих истинно поэтических песнях. Инесмотря на то, современные литературныепредставители этого народа, дыша инымдухом, сочувствуя иным стремлениям,прикладывают свои руки к протесту...»

 Karl Volokh