Некролог

Вонабула, як недоторканна дівчина, бообиралась за часів певної демократії.Може тому вона викликала у народі такінепідробні почуття, бо на неї сподівались.Народилася вона з політичної кризи, апомерла тихо і непомітно. Не було до неїтакого, мабуть, вже не буде і згодом. Їїнамагалися розпустити, її блокувалиповітряними кульками та підривалишашками, віртуально спалювали у всіхукраїнських соцсітях. Тільки з нею моглотаке відбуватися, коли світлини зіспікером, який укривався від обстрілуяйцями під завчасно приготованимипарасольками, обійшли увесь світ. Цедійство було найяскравішим доказом, щоУкраїна йде демократичним шляхом. Правдатоді вона ще не знала чим обернеться їйприсяга Президента Януковича та всеодно намагалася захлопнути перед йогоносом двері. Вона думала, що буде таксамо, як колись з нею приймала присягуновообрана Прем єр-міністр Ю.Тимошенко рівнесенько 226 голосами нардепів, якімали горде обличчя, не дивлячись ні нащо. Вона тоді не знала, що прийде час івона не буде потрібна більш нікому окрім Міхаіла Чєчєтова. 

Спочатку боролась.Намагалась пов’язати рушником взаємодіїзаклятих друзів. Коли не вийшло, тоголосила на всю країну про побореннядемократії. Може тому так і сталося, щотака безпорадна, вона продалася якостання повія. За весь час присягуприйняли близько 538 нардепів і тількипівтори сотні зберегли свої принципи.То, до речі, теж її заслуга. Вперше завсі роки існування Незалежної Українибуло доведено факт підкупу нардепа,чому сприяв Роман Забзалюк. Вонаоголилась, відкрила всі свої таємнімісця народу і тому вивільнилась. Сталасимволом самого довготривалого життяРади наперекір долі. Символом боротьбив прямому значенні та переносному.Згадаймо її.

Рада померла, хай живеНова Рада!

P.S. Я їй дуже вдячний задрузів, які продемонстрували всьомусвітові, що українські нардепи-церозумні, толерантні до всіх націй,героїчно налаштовані професіоналисвоєї справи. Вдячний за ворогів татимчасових союзників, завдяки якім янавчився розрізняти підступність табезпосередньо кримінальний злочин. Ябачив як трансформується коло моїхдрузів через непомірні запити йнестриманість. Я бачив переможне«торжество» на обличчях своїх ворогівта встиг побачити їх розгубленість тапошук притулку на майбутнє, не дивлячисьна те, що збирались вони сидіти на шияху народу довго. Дякую за все.

Будьмо!

Юрій ГРИМЧАК