Людство зустріло початокДвадцять першого століття як добуневпевненості.

Сучасна людина досідолає силу тяжіння великих випробуваньі надій минулого; вириваючись із цієїісторичної гравітації, вона почуваєтьсяперед майбутнім невпевнено і вразливо.

Ми бачили багатопотрясінь: могутність і занепадтоталітарних ідеологій та створенихними імперій, політичні засліплення іпрозріння, масові захоплення ірозчарування.

Ми стали свідкамипіднесення демократичних ідей, переконаньі мрій.

Але романтичні сподівання,зіштовхнувшись із реальністю, швидкоперетворились на ілюзії. Слова знецінились.

У нашій країні, деРадянський Союз було подолано фізично,його спадщина і досі зберігаєтьсяморально і ментально.

Виявилося, що люди далій дедалі більше сподіваються на чужуласку, а не на власні сили.

Нові економічні умовизмінили країну і водночас загострилинайгірші людські інстинкти: жадобузбагачення, захланність і споживацтво.

Людина дістала можливістьвільно і без страху повернутися додуховних джерел. І водночас зубожіння,несправедливість і невпевненістьвиплекали у суспільстві внутрішнєрозчарування, що стоїть на межі з духовноюпорожнечею.

Падіння останньоїімперії повернуло нас до засадничихістин про будову на фундаменті законута правди і про будівничих, які покладаютьсяна власні сили і Божу допомогу — вищупоміч, яку відчувають совістю.

«Учорашні люди» натомістьсилуються «розбудовувати державу»старими методами насильства й обману,не маючи та й не знаючи вищих цілей.

Тінь сумніву торкнуласябагатьох сердець. Однак тінь сумнівузавжди йде поруч із людиною. Не вартобоятися тіней. Треба шукати світлавідповідей, які дають силу проти зневіриі надають сенсу нашому життю.

Ми знову бачимо повсьому світу рух до смислу, який маєстати духовним орієнтиром для сучасноїлюдини.

Способи, які б відновлювалита зміцнювали віру у власних і спільнихсилах, не можуть бути ані категоричними,ані вичерпними.  До Храму можуть вестирізні дороги, однак треба мати бажанняі силу йти однією з них.

Наріжними каменяминашої Хартії є три прості думки.

Перше. Відповідальністьза своє життя, а отже, його успіх, добробуті щастя нікому не може бути переданою.Ми самі несемо відповідальність засебе.

Друге. Моральі духовні цінності не можуть бутивідкладеними на завтра. Вони завждипотрібні сьогодні.

Третє. Мибудуємо те, що уявляємо, а отже, відглибини, масштабу і творчого хисту нашоїуяви залежить наше майбутнє.

Людина прагне бутивільною, бо саме свобода надає смислу,гідності і цінності людському життю.Це і є дорога до щастя, до якого ми,віруючі і невіруючі, але всі у широкомуфілософському сенсі Божі діти, покликані.

Аби стати вільною,людині не треба проводирів.

Ані найталановитішілідери, ані інтелігенція, ані жоднасоціальна група не здатні привестилюдину до щастя і свободи.

Справжнім проводиремлюдини є лиш особисте осмислене зусилля.

Це не зробить хтосьінший. Це можете зробити лише Ви.

1. Бути вільноюлюдиною

Усі люди створенівільними. Саме це найвагоміше праволюдини, отримане кожним/кожною віднародження, визначає суть нашоїцивілізації.

Бути вільною людиною —це не лише зовнішня ознака, яка об’єднуєусіх нас за правами, але й внутрішнійдуховний вибір.

Невільна людина нездатна бути ані щасливою, ані захищеною,ані впевненою у своєму майбутньому.

Бути вільною людиною —це насамперед означає брати на себевідповідальність.

Не можна вимагати відкогось виконання його обов’язків, невиконуючи власних.

Не треба жити постійнимпочуттям скривдженості і жалем до себе.Бути вільною людиною означає вірити усвої сили.

Бути вільною людиноюозначає усвідомлювати свою неповторність,однак жодною мірою не плекати у собізверхності.

Бути вільною людиноюозначає завжди і всюди самостійнододержуватися принципу нашої рівностіодин з одним, а також рівності передзаконом.

І найважливіше: бутивільною людиною означає чинити добро.

Саме в цьому полягаєнайглибший смисл свободи вільної людини.

2.  Бутиукраїнцем

Національна і культурнаприналежність людини є значною міроюрезультатом духовного зусилля.

Сучасне поняття «бутиукраїнцем» передбачає кілька рівнозначнихнапрямів праці над собою.

Перше і найважливіше:потрібно плекати національну гідність.

Не шукаймо винних увласній долі.

Будьмо сильним народомі пам’ятаймо як про переможні, так іпро трагічні сторінки.

Не забуваймо про тівчинки, коли ми свідомо чи несвідомочинили кривду іншим народам.

Не плекаймо зла йненависті за свідомі та несвідомі кривдипроти нас.

«Бути українцем» маєозначати подолання багатьох травм,страхів і стереотипів.

Не треба оцінювати себекрізь уяву інших народів і бути надмірузалежними від чужих похвал і образ.

Не треба ані вивищувати,ані принижувати себе перед іншимикультурами.

Не треба насміхатисяз рідного.

Не треба виправдовувативласну бездіяльність непереборнимиобставинами, плекаючи лінощі, заздрістьі «гординю в приниженості», які дужечасто є нашими найгіршими національнимивадами.

Водночас сучасне поняттяукраїнської нації виходить за етнічнімежі і є явищем політичним, яке стосуєтьсяй охоплює кожного українськогогромадянина.

Бути українцем означаєусвідомлювати свою причетність доУкраїни і розвивати інтелектуальну,духовну та політичну україноцентричність:внутрішню — ту, яка постає з особистогозусилля кожного з нас, — єдністьнашого народу, його земель, культури,історії і майбутнього.

Бути українцем означаєволодіти українською мовою або прагнутидо оволодіння нею: не лише мова робитьз нас українців, але саме та колосальнаенергія, яка походить від особистогозусилля дбати про українську мову,навчитися і спілкуватися нею, й перетворюєнас із населення в єдиний народ.

Бути українцем означаєне допускати національного подріблення.

Не існує ані галицького,ані донецького, ані одеського, анікиївського народів.

Існує єдиний українськийнарод на всьому просторі своєї території.Наші місцеві відмінності не створюютьвідцентрової енергії. Не слід аніпереоцінювати їхнього значення, аніштучно загострювати їх: наші регіональніособливості не перетворюють нас нарізні народи, а лише збагачують національнуспільність.

Світове українство єще одним виміром нашого буття.

Ми повинні мислитисвітовими категоріями сприйняттяукраїнства й застосовувати їх уполітичному, економічному та культурномужитті нашого регіону, Європи і планети.

3. Бути активнимгромадянином

Щоб бути активнимгромадянином, слід насамперед усвідомити,що державність і демократія — це нелише політичні, але й духовні цінності.

Громадянське суспільствонеможливе поза рамками держави.

Бути активним громадяниномозначає підтримувати іншого у захистійого прав, бо це — наші спільні права.

Бути активним громадяниномозначає виявляти ініціативу задля добрасвого дому, сусідства, місцевої громадичи всієї української спільноти.

Бути активним громадяниномозначає з особливою увагою ставитисядо будь-яких спроб (насамперед влади)порушити чи обмежити людські права.Завтра ті, хто порушують права вашогосусіда, можуть узятися за вас.

Бути активним громадяниномозначає усвідомлювати життєву необхідністьдемократичного розвитку держави.Демократія, як і будь-який політично-суспільнийвитвір людини, існує лише там, де єпереважна більшість людей, здатних їїзахищати і водночас їй підпорядковуватися.

Бути активним громадяниномозначає не усуватися від політичногожиття, а робити політичний вибір, навітьобираючи між недосконалими політичнимисилами, втім діючи по совісті і дбаючипро зміни в житті країни.

4. Любити

Нам потрібна докорінназміна ставлення один до одного.

Любити означає бажатиближньому добра.

У понятті «любов» мивиокремлюємо національний, соціальнийі культурний смисл.

Для нашого суспільства«любити» насамперед означає виявлятитолерантність до політичних і культурнихпоглядів, етнічної, релігійної та мовноїприналежності інших співвітчизників,чий досвід і особиста історія, безумовно,різняться.

Толерантність є однієюз найвищих ознак культури вільноїлюдини, яка, додержуючись своїх принципів,визнає й приймає право іншого наінакшість.

Толерантність водночасне означає безпринципності: вона не даєвизнання і виправдання тим, хто свідомодіє проти нашої держави, прагнучи їїрозколу чи занепаду, як і тим, хтопереступає межі моралі.

Наша любов означаєспільне національне утвердженняукраїнської мови, яка й визначає обличчяУкраїни та нашого народу у світі.

Вона передбачає безумовнуповагу до прав російськомовногоукраїнства і суворе додержання правусіх національних громад нашої держави.

Любити означає недопускати будь-яких виявів ксенофобії,расизму, шовінізму, нацизму і сталінізмуяк найбрутальніших форм людської,національної, політичної, культурноїі соціальної нетерпимості.

Любити означаєвідновлювати зв’язок поколінь в Україні,коли старші, навіть не поділяючи формжиттєвого чи творчого пошуку молодших,підтримують їхній рух на нових шляхах.

Любити означає й те, щокожне наступне покоління з мудрістюставиться до реалій своїх попередниківі не прагне звести порахунки, алепродовжити те, що є спільним надбаннямі добром.

Любов до України —це примирення ветеранів війни: українськихповстанців і радянських військовослужбовців.

Любити означаєдодержуватися національного поглядуна власне минуле.

Бажання любити маєдопомогти накласти мораторій на«історичні війни», провоковані ззовні.

Любов — це зусиллясоціальної справедливості, спрямованена подолання прірви між багатими ібідними.

Любити означаєпідтримувати непорушний духовнийзв’язок між українськими церквами,чиїм головним призначенням є служінняБогові й українському народові.

5. Мислити

Одне з найважливішихзавдань вільної людини — самостійномислити.

Для нашого суспільства«мислити» насамперед означає подолатинедержавність, вузькість і провінційністьколоніального та хуторянськогосвітогляду.

Саме в цій площині нампотрібна найважливіша революція.

Мислити означає ламатистереотипи.

Мислити означаєпрацювати, читати і творити, відповідаючина дух та потреби часу.

Мислити — це долатизвичку простих відповідей.

Мислити означаєцікавитися світом і його культурою.

Мислити означаєпотребувати нових культурних форм іявищ.

Не треба застигати вминулому. Треба рухатися вперед.

Не варто боятисянесподіваності нового. Варто боятисяпорожнечі й байдужості.

Мислити — це спільнимигромадянськими силами створювати центрисучасної культури, бібліотеки, громадськіфонди для поширення інформації проУкраїну в світі, перекладів нашоїлітератури чи задля підтримки навчанняукраїнських студентів за кордоном.

Мислити — цедізнаватися про передові світові пошукиу теоретичних, практичних і творчихсферах та переймати передове знання,серед іншого й за допомогою сучаснихмережевих можливостей.

Мислити означає разомпідтримувати незалежні засоби масовоїінформації, які мають стати справжнімлюдським голосом посеред нинішньогоінформаційного фальшу.

6. Бути господарем

Наше головне суспільнезавдання — відновити в українцівпочуття господаря, чиїми фундаментальнимирисами є відповідальність за себе, своїхблизьких і простір свого життя.

За своєю метою і масштабомця справа є життєво необхідною,безальтернативною і співмірною звідновленням самої державності.

Бути господарем —це подолати рудименти радянськогомислення, коли, по суті, принижена таобкрадена людина очікує на соціальнуподачку й не ставить перед собою завданнябрати участь у житті громади.

Щоб стати господарямисвоєї держави, ми повинні децентралізуватидержавну владу і делегувати владніповноваження та фінансові ресурси намісцеві рівні.

Господар починаєтьсяз піклування про прості речі: порядоксвого дому, під’їзду чи вулиці.

Ми усвідомлюємоскладність багатьох суспільних хвороб,пов’язаних зі споживацтвом і невгамовнимифінансовими апетитами.

Ці проблеми не повинніпідмінити позитивного суспільногоставлення до підприємництва як джерелагосподарчого духу в Україні.

Таке ставлення будеможливим тільки в результаті національноїта соціальної відповідальності, якуповинні нести перед країною представникивеликого і середнього бізнесу.

Бути господарем означаєповажати особистість і працю іншихлюдей.

Бути господарем означаєсправедливо оцінювати роботу інших ісправно платити заробітну плату.

Нам потрібне відновленнястандартів професіоналізму, якікатастрофічно деградували майже вкожній сфері.

Господар, отже, єпоняттям, яке охоплює всіх, хто прагнепрацювати: власників виробництв інайманих працівників, фермерів і селян.

Відновлення господарськогодуху немислиме без підвищення заробітноїплати, збільшення кількості робочихмісць і створення умов для поверненняв Україну мільйонів заробітчан.

І, найважливіше, бутигосподарем означає дбати про слабшихі бідніших.

7. Бути лідером

Ми маємо бути налаштованіна особистий і колективний успіх.

Успіх повинен бутизаслуженою винагородою за працю, і цейпринцип мусить увійти в наше життя якнорма здорового і справедливогосуспільства.

Поняття «лідера»стосується не влади, а знання.

Бути лідером означаєпрокладати шлях для інших.

Поняття лідерствапередбачає й виховання таких чеснот,як уміння чути іншого, відчуття командиі власної виконавчої підпорядкованостізадля конкретної мети.

Як велика європейськадержава, Україна повинна стати регіональнимполітичним, економічним і культурнимлідером.

Ідея регіональноголідерства України означає для насприсутність і діяльну участь у життіЄвропи та нашого найближчого сусідствана рівні міжлюдських взаємин і співпраці.

Сьогодні, замістьнегнучкого чиновницького апарату, цюмісію має взяти на себе і втілюватигромадянське суспільство.

8. Бути відкритимсуспільством

Бути відкритимсуспільством означає бути спільнотою,переконаною у великій цінності людськогожиття і демократичного устрою.

Серед нас немає анілюдей другого сорту, ані гвинтиків, ані«скалок» на шляху лісорубів.

Бути відкритимсуспільством означає вгамовуватиагресію і підтримувати слабших,вразливіших і тих, хто має обмеженіфізичні можливості.

Бути відкритимсуспільством означає не толеруватижодних антигуманних ідеологій ідеспотичний примус.

Бути відкритимсуспільством означає бути налаштованимипереймати найкращий досвід і знаннязовнішнього світу.

Бути відкритимсуспільством означає любити людей,вільно мислити і виховувати вільнихлюдей.

Це має стати нашоюколективною свідомістю.

9. Бути успішноюдержавою

Успіх нашої державимає насамперед полягати у подоланнісоціальної відчуженості між людьми.

Ми повинні домогтисявідновлення демократичного управління,порушеного сьогодні.

Ми зобов’язані повернутисправжній парламентаризм, якого ниніне існує.

На роки вперед ми,українські громадяни, повинні забезпечуватирегулярну зміну влади, щоб прищепитиїй чітке розуміння про її підпорядкованістьлюдям.

Це можливо лише за умовисвободи слова і демократичних прав, якітреба захищати постійно.

В Україні має бутиреалізований базовий принцип: державане заважає своїм громадянам, створюєвільні умови для тих, хто працює, тазахищає найбідніших.

Успіх нашої державизалежить від «реформ справедливості» —зміни судової гілки влади і правоохороннихорганів. Люди повинні нарешті встановитисправедливість у державі.

Успіх нашої державизалежить від «реформ життя» — змінисистеми освіти і системи охорониздоров’я.

Нам потрібен свійцілісний і захищений гуманітарнийпростір.

Нам потрібна докоріннареформа місцевого самоврядування ірегіонального розвитку.

Наш успіх залежить відвільного функціонування внутрішньогоринку, захисту громадянина в економіціта бізнесі, розвитку малого і середньогопідприємництва, максимального спрощеннядозвільної і регуляторної систем.

Успіх нашої державизалежить від подолання економічнихпередумов корупції.

Успіх нашої державизалежить від формування політичнихпартій, які діятимуть на ясних ідеологічнихзасадах і чий розвиток та позиціязалежатимуть від волі людей на місцях,а не тільки від одноосібних проектів.

Успіх нашої державизалежить від виховання влади, якарозумітиме значення й усвідомлюватимеважливість національних цінностей таоб’єднання всіх громадян країни.

10. Бути учасникомдемократичної спільноти народів

Природнім і безальтернативнимшляхом для України є об’єднання зпростором європейських народів.

Європейська інтеграціяозначає для нас не зовнішній, а внутрішнійполітичний курс.

Ми здатні бути прикладомта опорою для всіх демократичних силколишнього Радянського Союзу і нашихсусідів та партнерів від Балтії доЧорного моря.

Химерним ідеям нібитослов’янського братерства, фальшивоїєдності, баченої вже не раз і не однестоліття, та іншим виявам неоімперськоїідеології ми протиставляємо принципивзаємної рівності, поваги і партнерськоїпідтримки.

Ми повинні прагнутидодати сили кожному, хто бореться залюдські права і свободи.

*  *  *

Сьогодні Україна стоїтьсупроти авторитаризму, корупції, бідностілюдей, гнітючої соціальної нерівностіі внутрішньої роз’єднаності.

Нам потрібні зміни.

Ми здатні перемогтининішні загрози і небезпеки.

Найважливіший і ще невикористаний стратегічний ресурсУкраїни — це внутрішня консолідаціянашого народу, яку розуміємо як єдністьлюдей навколо цінностей незалежностіта демократії, проголошених 24 серпня і1 грудня 1991 року, і водночас як єдністьполітичних рішень та дій, котрі бгарантували європейський і демократичнийрозвиток України на десятиліття вперед.

Принципи, викладені уцій Хартії, для свого здійсненняпотребують багатьох великих особистихі колективних зусиль.

Для цього потрібендіалог, до якого запрошуємо всіх, хтохоче добра нашому народові і йогодержаві.

Ми закликаємо кожногоз вас, дорогі співвітчизники, донайскладнішої у нашому житті роботи:не чекати «золотого віку», не падатидухом під тягарем неправди, не ховатисявід світу і свого життя, а постійноробити особисті зусилля, які, віримо,принесуть добро Україні і утвердятьнашу Державу як вільну країну вільнихлюдей.

Наша Хартія — цевибір «бути». Особистий і колективний.

Бути вільними людьми.

Бути успішним народомі державою.

Бути вільними середвільних.