Поки Янукович думає, у що йому вступити, ЄС і Росія проводять 30-тий саміт.

Сьогодні до Брюсселя приїдуть Владімір Путін з міністрами. Українські ЗМІ повідомляють, що під час зустрічі з очільниками ЄС йтиметься й про Україну. Можливо. Але в офіційних повідомленнях пріоритети саміту визначено у такій послідовності: питання нової угоди між ЄС і Росією, розвиток партнерства для модернізації, питання торгівлі та енергетики, візові питання і, нарешті, питання прав людини та верховенства права.

В офіційному прес-релізі не згадується про обговорення нових законодавчих ініціатив, до яких учора вдалася Державна Дума Росії у відповідь на «акт Магнітського». А серед них, нагадаю, не тільки заборона американським громадянам всиновлювати російських дітей, але також призупинення діяльності громадських організацій, які фінансуються із США, і заборона працювати в них росіянам, які є також громадянами США.

Чи турбує офіційний Брюссель конфронтація по лінії Росія-США, що нагнітається останніми тижнями? Чи звертають увагу очільники ЄС на дальше погіршення ситуації із дотриманням прав людини в державі, з лідером якої завтра будуть обговорювати події в усіх гарячих точках планети: Сирії, Лівії, Єгипті, Ірані, Афганістані, Нагірному Карабаху? Особливо напередодні головування Росії у G20 наступного року?!

Захист прав людини і громадянина є пріоритетом у діяльності ЄС. Однак питання ефективності дій у цьому напрямі залишається відкритим. Є ситуації, коли демократична міжнародна спільнота має давати чіткі й однозначні сигнали.

Щодо України такі сигнали мали звучати не пошепки, а в повний голос, коли Янукович підписував Харківський пакт і змінював Конституцію за ніч, коли вносив зміни одразу до 32 законів, одним голосуванням перебираючи на себе усі владні повноваження й виводячи з-під контролю Ради силовиків, коли тільки-но розпочалися реваншистські, політично вмотивовані кримінальні переслідування Юрія Луценка та Юлії Тимошенко, коли журналістські розслідування документально показували європейцям, як урядовці-корупціонери з України відмивають брудні кошти в банках країн Євросоюзу, купують там маєтки, реєструють офшори...

Однак тоді на ці ганебні факти і дії було вигідніше трошки заплющувати очі, за краще (прагматичніше) вважалося мати справу із «конкретною» владою синьо-білих, аніж із хаосом помаранчевих. До чого така політика призвела, вже побачили і у Європі.

Зло має каратися. Завжди і всюди. І те, що відбувається із правами і свободами громадян у Росії – також. Для цього, власне, й існує (має існувати!) міжнародна солідарність, яка не знає кольорів та ідеологічних кліше, окрім одного - захисту прав людини і громадянина.

Чи ставилися й обговорювалися ці важливі питання під час саміту ЄС-Росія, сподіваюся, дізнаємося. Хоча б із прес-релізів...