Я був збентеженийісторією, що трапилася з моїм приятелем.Ось, що він розповів:

- 25 лютого2010 я переїжджав перевал в Карпатах.Була мінусова температура. У горах лежавсніг, дув сильний вітер. Від’їхав віднайближчого села кілометрів дванадцять.На узбіччі стоїть самотній старий угунне - овеча плащ-накидка шерстю назовні- і голосує. Я проїхав, не зупиняючись,подумав, що пізній вечір, я один у машиніі несподівані пригоди мені ні до чого.Через два кілометри стало шкода його,розвернувся, під’їхав до старого.Сідаючи в машину, зняв капелюха, як снігна сонці блищали його волосся, злегкахвилясті спускалися нижче плечей. Кажемені, що спустився з гори, де була йогокошара. До села, куди він добирався,залишалося кілометрів десять. В дорозісидів тихо. Несподівано звертається домене:

- Ти зараз повезеш в містонебіжчика. 

Я відразу подумав, щоу діда з головою не все гаразд. Їду далі.На дорозі аварія, зупиняє міліція:

-У нас три трупи. Допоможіть один відвезтив місто, в нашій машині можна помістититільки два загиблих. 

Старий вилізз машини, сказав, що далі піде сам.Завантажують мені в машину мертве тіло.Раптом старий повертається:

- Таму вас у Києві якогось пана сьогоднівисвятив на царя. Його вб’ють черезтри роки.

bihanskyy