Дорогі мої українці, мої соратники та побратими!

Сьогодні всі, кому небайдужа доля України, відзначають свято Соборності.

Ідея соборності є наріжною для України. Вона бере свій початок від Святого Володимира і Ярослава Мудрого, які об’єднували наші землі навколо Києва. Свій внесок у побудову соборної української держави внесли Данило Галицький, гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик та інші видатні українці, які щиро вболівали за долю країни.

Для Тараса Шевченка реалізація ідеї духовної соборності України була мрією життя. Він звертався до минулих поколінь, до своїх сучасників і до нас із вами: «Обніміте, брати мої, найменшого брата, нехай мати усміхнеться, заплакана мати», – писав він, кажучи про стражденну Україну. Кількома десятиліттями пізніше Михайло Грушевський у своїй багатотомній «Історії» обґрунтував ідею соборності розділеної тоді України.

Усе це, всі попередні історичні об‘єднавчі події у житті великого українського народу призвели до урочистого проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року біля Святої Софії Київської. Століттями відірвані одна від одної частини України об‘єдналися в одну державу.

Ця велична історична подія для наших сучасників має бути не лише світлим символом об’єднання, але й показовим уроком для нас усіх. Всього через два тижні після загального піднесення уряд Української Народної Республіки мусив покинути Київ, щоб більше сюди не повернутися. Крок за кроком Україна почала втрачати лише нещодавно проголошену державність. Виходить, тоді єдність була слабкою, соборність була поверхневою. Політичний провід роздирали суперечки, цим і скористалися тодішні вороги України.

Минуло майже століття, але зараз на порядку денному стоїть та сама проблема: якщо немає солідарності, соборності, то цим завжди користуються вороги соборності і незалежності України. Саме вони сьогодні прийшли до влади.

Між тим справжня Соборність України можлива лише за умови приєднання до Європейського Союзу. Ми зобов’язані втілити мрію багатьох поколінь українців жити в єдиній європейській родині. Будь-які митні, євразійські та інші їм подібні союзи – це пряма загроза не тільки соборності, а й державності України.

Сьогодні режим Януковича діє за класичним окупаційним принципом – розділяй і володарюй. Саме тому вкидаються закони про мови, встановлюються бюсти Сталіну, протиставляються підприємці і пенсіонери, Схід і Захід і т.д.

Саме можновладці грабують державу, здають її інтереси, переписують історію та намагаються викорінити усе українське з життя та пам‘яті народу. Саме вони знущаються над народом, намагаючись позбавити людей конституційних прав та свобод. І цілком зрозуміло, що наша єдність, наша соборність, духовна спорідненість є головною загрозою їх пануванню.

Рік тому, на День соборності опозиційні сили підписали Угоду про об’єднання. Сьогодні, можливо, комусь видається, що відтоді нічого не змінилося, бо Україною продовжує правити банда клептократів, країна скочується у новітнє азійство, більшість людей так само страждають від тотальної несправедливості, а я, мої побратими, як і рік тому, звертаюся до вас із тюрми.

Однак відсутність кардинальних змін ще не означає, що суспільство не змінилось, що не змінилася опозиція.

В минулому році, коли перед нами стояв іспит парламентськими виборами і я зверталась до Вас з одним закликом: «годі об’єднуватися перед розстрілом, давайте єднатися перед звершеннями». Рік тому було виголошено девіз опозиції на парламентських виборах «Одна команда – одна перемога!».

Погоджуюсь, що не все склалося так, як би ми того хотіли, але варто і визнати, що ми багато чого досягли на цих виборах. Між справжніми опозиційними силами не було взаємопоборювання, не було критики, а було партнерство. Суспільство позитивно сприйняло об‘єднавчі процеси. Три опозиційні сили підтримали майже п’ятдесят відсотків виборців – це велика сила і це означає, що суспільству набридло «покращення» життя, яке реалізує режим Януковича. Всі ми розуміємо, якби влада не змінила виборчу систему, не застосувала масові фальсифікації, підкуп виборців та адмінресурс, – опозиція мала би у Верховній Раді парламентську більшість.

Отже, ідея об’єднання, ідея соборності працює. Вже зараз опозиційні парламентські фракції починають діяти як єдиний механізм. Спільний тиск на «кнопкодавів» повертає парламентаризм в Раду. Спільна обструкція тушок і різке неприйняття депутатів-зрадників суспільством започатковують нову політичну традицію. Вже зараз конвеєр голосування імені «руки Чечетова» дає серйозні збої. Треба продовжувати діяти в цьому ж напрямку, демонструвати суспільству повагу до законів, стояти на захисті інтересів людей, і ми змусимо цю владу виконувати Конституцію і закони.

Головним завданням на наступний рік є поглиблення нашої єдності та створення стійкої, добре скоординованої опозиційної коаліції у складі «Батьківщини», «Свободи» та «УДАРу». Задля перемоги на президентських виборах 2015 року опозиційного кандидата, наші фракції в парламенті мають не декларативно, а реально працювати, як годинник. Стосунки між опозиційними силами мають бути втіленням солідарності і стати прикладом для єдності всіх громадян України.

Ідеальний варіант – продовження об‘єднавчих процесів опозиційних сил, створення єдиної партії, бо каток Партії регіонів може зупинити лише потужна опозиційна сила, яка матиме беззаперечну підтримку суспільства. Об‘єднавчі процеси опозиційних сил із суспільством пришвидшать загибель цього колосу на глиняних ногах, яким насправді є режим Януковича.

Опозиція повинна посилити діалог із суспільством. Прошу, йдіть до людей, спілкуйтеся з ними «очі в очі». Від домівки до домівки, від людини до людини потрібно нести правду та вселяти надію в те, що кращі зміни можливі, що вони на порозі, що треба діяти єдиним фронтом у боротьбі із бандою, яка тимчасово захопила владу.

Кожне порушення прав людини, кожна акція стихійного протесту, кожне звернення про захист і допомогу не мають залишатися поза увагою опозиції. Опозиція має битися з владою, корумпованими чиновником, псевдоправоохоронними органами за кожну скривджену людину. Коли суспільство відчує, що опозиція разом з ним, що вона на боці народу, тоді люди в потрібний момент піднімуться і обов’язково підтримають нас.

Один за всіх і всі за одного! Я пропоную зробити ці слова девізом 2013 року.

Я вірю, що так і станеться, бо навіть за ґратами я відчую биття Ваших сердець.

Серцем я разом з вами. Я молюся за всіх нас, за Україну!

Нехай будуть сповнені рішучості встати на захист своїх прав і своєї України.

Прошу Бога і вірю, що так воно і буде.

Слава Україні!

Ваша Юлія Тимошенко

Юлія ТИМОШЕНКО