Як все чудовопочиналось

Важко повірити що щенедавно Греція була самим справжнімфаворитом за темпами економічногозростання. Хто ж не пам’ятає знаменитийвислів: «У Греції все є». Фактичноекономіка нащадків Гомера, Геродота таАристотеля у своєму розвитку випереджалапровідні держави світу. Проте секреттакого економічного дива полягав утому, що практично увесь зріст буврезультатом активного «проїдання»майже дармових ресурсів, як державнимапаратом, так і населенням, особливопісля приєднання до зони євро.

Усвідомлений поглядна історію

Щоб осягнути, щовідбувається на землях еллінів сьогодніне зайвим буде зробити екскурс у хочаб в недалеке, але все ж таки минуле.

Греція отрималанезалежність від Османської імперії в1829 році. Починаючи з другої половини 19століття і першої половини минулогостоліття поступово долучає сусідніострови і території. Друга світова війнапочалась для греків з бойових дій зІталією в 1940 році, в наслідок чого –окупація Німеччиною. Після падіннянацистського режиму країна полинула увир громадянської війни, активністю вякій відзначились комуністи. Громадянськавійна закінчилась у 1949 році перемогоюмонархістів над проповідникамиінтернаціоналу і всього світлого умайбутньому. Геополітично цей внутрішнійконфлікт був черговим кроком у протистоянніміж Радянським Союзом та США.

Вступ Греції до блокуНАТО (1952) означав, що Захід не тількизберіг, але наростив свій вплив на цейрегіон. З 1967 року - встановлення диктатури«Чорних полковників», яка закінчиласьокупацією Туреччиною частини Кіпру у1974 році. Як протест проти окупації грекипокидають Північноатлантичнийвійськово-політичний блок, в якийповертаються у 1980 році. В тому ж таки1974 році в результаті демократичнихвиборів та референдуму було поваленодиктатуру, прийнято нову конституцію,за якою країна ставала парламентськоюреспублікою, а від так, спростовуваласьмонархія. У 1981 році Греція вступила вЄС, з 2002 року в зоні євро.

Вважається, що самевведення євро і було тим механізмом, щозапустив маховик теперішнього бідацькогостану цієї південноєвропейської країни.Хоча, нашу історію про причини кризиможна починати оповідати ще раніше. Підчас правління «Чорних полковників»(1967-1974) діяльність політичних партій уГреції була заборонена, нові партіїсформувалися тільки після поверненняцивільного уряду в 1974 році. Післязапровадження нової конституції склалисядві основні партії, а саме ПАСОК  щозадекларувала лівоцентриські поглядиі «Нова демократія», яка стояла направоцентриських засадах. Ці двіполітичні сили послідовно змінювалиодин одного при владі. Ситуація докоріннозмінилась лише на останніх дочаснихвиборах що відбулись у травні-червні2012 року.

Та саме партіям ПАСОКі «Нова демократія» можуть завдячуватигреки сьогоднішнім своїм нестабільнимстановищем.

Вибори, вибори -депутати …

То ж, після поверненнядо «демократії» у 1974 році активнонасаджувалась націоналізація, різкопочала зростати кількість чиновників,значна частина ВВП держави сталарегулюватись в ручному режимі, до тогож левова частка потрапляла до потрібнихлюдей. У підсумку отримали, що 80% економіки– це державний сектор з дуже потужнимсоціальним захистом. А хіба могло бутиінакше?

Кожна з двох партій, аце, фактично, родинні клани (дідо, тато,вуйко, племінники, внуки), щоб перемогтина виборах нарощувала бюрократію,обіцяючи лише одне – підвищеннясоціальних стандартів. Роздули держапаратта допідвищувались до того, що держборгу 2011 році опинився  на рівні 150 % відВВП. ВВП країни на кінець 2011 року становив220,8 млрд дол. США, а борг – 365,6 млрд дол.США. Хоч історії відомі подібні випадкиі нічого. До прикладу, в Росії держборгу 199 8 році становив 146,4 % відвнутрішнього валового продукту. Щоправда,у греків, на відміну від РФ, відсутнівуглеводні та «Газпром».

Криза показала, щополітичні рішення, а ще більше обранаекономічна модель Греції були хибними.Хронічний надлишок споживання державногосектору перетік у приватний, оголившиголовні структурні розриви вконкурентоспроможності і продуктивності.Зростаючі витрати приватного тадержавного секторів в 2000-2008 рр.. становили97% від ВВП і вилилися в проблеми вже узовнішній торгівлі. В результаті цього,ще до кризи, загальний борговий тягарГреції став надмірно високим, досягнувши214% ВВП в 2008 р., а держборг і розміркредитування на споживчому ринку сталинайвищими в Європі, оцінюючи в 111% і 15%ВВП відповідно. В далекому 1981 роцідержборг становив лише 26,9 % ВВП.

Слід нагадати, що країниЄвросоюзу у своїх політичних таекономічних рішенням мають керуватисьтак званими Маастрихтськими критеріями,а це для початку - дефіцит державногобюджету має бути не більше 3% ВВП, ідержавний борг не повинен перевищувати60% ВВП. Як бачимо греки десь мали іМаастрих, і усі ці вимоги Європи. Дивно,як взагалі їх прийняли до спільноти тазони євро. Очевидно без хабарів необійшлось.

… як сніг на голову

Вступ Греції в зонуєвро (що стало можливим лише з поданнямспотвореної фінансової інформації)мало неоднозначні наслідки. Постраждаливід натиску європейської та світовоїконкуренції металургійна, текстильна,суднобудівна галузі. Зазнали значнихвтрат туристичний та готельний бізнеси,транспортні перевезення. Зазнали втратпрактично всі галузі. Розбудова вкрайдорогої спортивної інфраструктури доОлімпіади-2004 та орієнтація практичнолише на туристичний бізнес вкінецьпідкосили економіку країни. Рівеньбезробіття у Греції сягнув межі 26 % ісклав вже більше ніж в Іспанії – 25 %,хоча ще на початку року було навпаки.

Основна проблема греківв тому що вони на відміну від нашихсусідів поляків, так і не змогли задіятихоча б на 20 % можливостей спільногоєвропейського простору. Греція жила непо кишені, а політична еліта маючи наметі сподобатись виборцям декларуваластандарти рівня життя як у старій Європі.Середня пенсія до середньої зарплатибула найвищою у Євросоюзі. Для порівняння:у Греції - 95,7%, у Німеччині - 43%, уВеликобританії - 30,8% .

Європейські та міжнародніфінансові інституції вимагають відгреків, не багато ні мало, знизитидержборг до 2020 року на рівень120% від ВВП(нагадаємо що гранична межа для перебуванняв ЄС – не більше 60 %), ще додатковоскоротити держвитрати в 2012 році на 500млн євро, скоротити мінімальну заробітнуплату в приватному секторі на 20 %, пенсії– на 15 %. Соціальні наслідки кризивиявилися в зубожінні населення, різкомузбільшенні безробіття, зростанніпротестних рухів, кризи довіри до чинноївлади, розчаруванні в результатахєвропейської інтеграції. Реально цеозначає банкрутство країни, можливо,навіть громадянську війну, з усімаприкрими для Європи наслідками.

Греція радикалізується

Наслідком невдоволеннянаселення антикризовою політикою сталакардинальна зміна політичного ландшафту.На ініційованих опозицією достроковихвиборах у травні-червні 2012 року булапереформатована двопартійна система,що існувала протягом попередніх 30 років.Партії, що входили до складу коаліційногоуряду, відповідального за проведенняреформ (ПАСОК, «Нова демократія»), булипокарані за «антикризову політику» іпозбулися більшої частини голосіввиборців. Половина з них проголосувалаза радикальні партії як правого, так ілівого політичного спектрів (комуністи,ліворадикальні партії «СІРІЗА» і«Демократичні ліві», право-популістськапартія «Незалежні греки» і неофашистська«Золота зоря»), що закликають до розривуабо перегляду угод з кредиторами.Присутність із парламенті відразу семипартій, жодна з яких не має стійкоїбільшості, фактично робить доситьпроблематичною співпрацю з «трійкоюкредиторів» в тому руслі, в якому воноздійснювалося в 2010-2011 рр.. Таким чиномгреки впритул наблизились до втратичастини своєї суверенної території, аможе і взагалі бути введено зовнішнєуправління.

Фактично ЄвропейськийСоюз створювався щоб запобігти такиммасштабним катастрофам як Друга світовавійна на континенті. Греки з легкістюможуть виконати роль детонатора.

Висновки для України

Україна майже з точністюповторює шлях Греції. Олігархічно-партійніклани, обіцянки на кожних виборах прокраще завтра, вибіркове використаннязаконодавства, розбухлийбюрократично-чиновницький апарат зрісв рази, постійно «дзюраві» та «планово»дефіцитні державний і місцеві бюджети.Фактично якщо прискіпливо розібратисьв нас також практично двопартійнамодель, з шикарними все зростаючими накожних виборах обіцянками на майбутнє,а реально відбувається зубожіння народу.Намітився стійкий крен до політичногота економічного банкротства країни. Аможливо відбувається зачистка «майданчика»під здачу в «оренду», Харківські угодипоказали що в нашій країні можливо все.