Нещодавно на інтернет-ресурсі Юрія Михальчишина «Орієнтири» з’явився черговий контраверсійний і начебто анонімний опус антиукраїнського характеру Безглуздість державного «поцріотизму». Але прискіпливий читач одразу вгадає надмінний і зверхній стиль автора. Я вже давно слідкую за «творчістю» Юрія,  переважній більшості подібних сумнівних статей він уникає вказувати своє авторство, але стиль його – це 100%. Не поставив він свій підпис і цього разу.

Втім, рекомендую проаналізувати цей текст депутата Львівської міської ради від ВО «Свобода»  Юрія Михальчишина (за сумісництвом він також є одним з головних ідеологів ВОС, а також лідером «безлідерного» Автономного опору на Львівщині). Отже, розберемо це марево по пунктах, з додаванням цитат автора.

1. Зневажливе та вороже ставлення до державних символів України (прапор, гімн):

- Розмахування державним прапором та завивання гімна (бу-га-га, як смішно звучить, не знаю навіть наголос на який склад в цьому випадку треба ставити?)…

- Коли ми пройдемось по трупах наших ворогів, треба буде встановлювати нову символіку, а нинішню – прирівняти до окупаційної…

Синьо-жовтий прапор – це не символ націоналіста. За нього має переживати та постійно здіймати до гори, скажімо, спецпідрозділ «Беркут». От для них це справді святий символ, бо держава їм платить гроші.

…можливо когось влаштує і україномовний концтабір, головне щоб над ним майорів синьо-жовтий прапорець.

2. Відверта неповага та зневажливе ставлення до сучасної держави Україна, протиставлення української нації та української держави

… актуальними стають слова класика: «Держави – це капкани в які потрапили народи».

Отже, всі ці «державницькі приколи» треба лишити тим, хто за це отримує гроші – вірним лакеям режиму.

Бісить, що деякі націоналісти ще досі не можуть позбутися цієї дебільної звички, закладеної всілякими «націоналістами» ще з 90-х. Я маю на увазі «державний патріотизм».

3.  Політичний перевертень Михальчишин закликає наслідувати «позитивний досвід» російських націоналістів:

- От, скажімо, є Російська Федерація, де серед націоналістів вже є звичним ігнорування державних символів, бо держава вбиває руських…

4. Карл Маркс та ліва соціалістична риторика  шануються ідеологом-псевдонаціоналістом з ВО «Свобода»:

- Маркс був правий, коли казав: «у пролетаріату немає батьківщини, але він мусить її здобути». У нашому випадку «пролетаріат» можна замінити словом «націоналіст».

А тепер підсумуємо.

Полум’яний марксист-революсьйонєр (і за сумісництвом ідеолог «націоналістичної» ВОС) Михальчишин зневажає український державний прапор, ладен з лайном змішати наш славень, держави Україна для цього покидька здається не існує взагалі. І тим не менше, цей хрунь наразі є депутатом української облради Львівщини. Це яскравий приклад подвійних стандартів та когнітивного дисонансу в пустопорожніх головах лідерів «Свободи». Вони клеять з себе дурнів, ніби не розуміючи, що не можна одночасно не визнавати державу і її органи і в той же час висуватись для обрання, наприклад, в законодавчий орган цієї держави.

Не можна зневажати жовто-блакитний прапор, гімн України і одночасно з біснуватою піною біля рота вихваляти українських патріотів, що вмирали під цим прапором, захищаючи нашу землю від подібних зайд-михальчишиних-тягнибоків-фаріонів-тьма їх.

З огляду на те, що Михальчишин вже не вперше вилазить зі своєї помийної ями з подібними антидержавними і антиукраїнськими філіппіками і отримує виключну підтримку від своїх партійних вождів, ці тези можна вважати позицією партії ВО «Свобода». Виходячи з цього, українці очікують від ВОС і подальшої послідовності і «антисистемності» -  відмови від балотування до вищого законодавчого органу нашої держави – Верховної Ради України і переходу до «прямих дій», до яких постійно закликають ці «революсьйонери». В протилежному випадку – представників ВО «Свобода» продовжуватимуть сприймати за балаболів і демагогів (якими вони, в принципі, і є).

Микола ВИРІЙ

ВСЕУКРАИНСКОЕ ОБЪЕДИНЕНИЕ «СВОБОДА». ДОСЬЕ