Є у Харкові такий собі чиновник - Анатолій Кандауров. Він більше відомий, як «Кандауров - сучий пёс» - так публічно, на одній із апаратних нарад у харківській мерії, назвав свого підлеглого Геннадій Кернес. Пообіцявши помножити на нуль, якщо Кандауров не буде виконувати свої обов`язки. Завдяки Інтернету погроза в бік Кандаурова розійшлася країною. «Вечірній квартал» швиденько зробив із цього скетч, де нікому невідомий Кандауров знову став «сучим псом». Але навіть якби це не набуло розголосу, мені особисто цікаво: а чи працює під керівництвом Кернеса цей самий «сучий пес Кандауров» сьогодні?

Адже факт публічного приниження мав місце. Незалежно від того, скільки людей про це знає - лише апарат харківської мерії чи мільйони українців. Геннадій «Гепа» Кернес привселюдно принизив іншу людину. Мужчину. Напевне - батька сімейства, чийогось сина, родича, чоловіка, друга, товариша, колегу. Якщо після цього Кандауров витерся та залишився працювати під керівництвом Кернеса, значить, він справді вартий того, аби маленький фюрер витирав об нього ноги.

Я не знаю, чи працює зараз ця людина на своїй посаді. Якщо звільнився - це гідний вчинок, честь йому й хвала. Якщо ні й далі дозволяє називати себе «сучим псом», значить, він - вибачте - не має честі та гідності. Чого там: він не мужчина, він - боягуз. Звісно, існує різне підводне каміння в стосунках між чиновниками, тим більше - в нинішньому Харкові. Але, на моє переконання, дозволяти себе принижувати й втиратися - не найкраща позиція для чоловіка, де б він не працював. 

Переносимо ситуацію на Партію регіонів, її парламентський сегмент. Не знаю, як там у них і що. Але відомо достеменно: минулої середи громадянин Янукович зібрав більше сотні «регоіналів», серед яких переважали чоловіки, котрі напевне чогось досягли в житті, та обклав усіх відбірним матом. Пообіцяв закатати в асфальт. Погрожував кримінальними справами. Подейкують, він дозволяє собі розпускати руки, особливо непокірним «сучим псам» перепадало від громадянина Януковича на горіхи. 

Навіть якби не перепадало, навіть якщо це перебільшення: невже публічного мату та публічних же погроз і принижень не досить для чоловіків та жінок, аби зібратися та вийти разом із цієї, прости, Господи, парламентської фракції та «політичної партії»?

Звісно, мені й таким, як я, просто говорити зі своїх, надто вже незалежних позицій. Але попри чиновницьку залежність та партійну приналежність існує ще таке поняття, як самоповага. Якщо дорослі мужчини з Партії регіонів її позбавлені, якщо готові ковтати мат, образи, погрози і лишатися «сучими псами» - значить, членський квиток Партії регіонів, до всього іншого, означає відсутність у її носія будь-яких людських ознак. А про гідність, мабуть, взагалі краще говорити. Яка гідність у покірних мовчазних ягнят...