Які таємниці кілька тисячоліть тому потонули у незрячих очах Сфінкса?

Кому понад п’ятсот років загадково посміхається леонардова Мона Ліза?

Про що два останні місяці мовчить Ринат Ахметов?

Розумію, це загадки різного історичного порядку. Кого нині цікавить мовчазний велет з Аравійської пустелі або не дуже й симпатична з виду пані з паризького Лувру? Погляди моїх співвітчизників зійшлися на неприступній донецький резиденції загадкового олігарха чи не з найпрозорішою у світі біографією. Адже переконані: від його красномовства нині певною мірою залежить, в яких кордонах існуватиме далі Україна і який матиме устрій.

Проте Ринат Леонідович мовчить.

З Кримом ще можна якось зрозуміти, загарбала Росія – то й загарбала. Крим йому чужий (хоча навряд чи на півострові не було бодай шматочка власності Ахметова – не знайдеться такого регіону в Україні). Але ж ідеться про Донбас – з людьми якого, за недавньою пишномовною заявою, він «дихає одним повітрям»!

У Донецьк вже на початку березня зі зрозумілою всім метою заїхало майже 10 тисяч путінських «туристів» – олігарх наче осліп, хоча непрохані гості одразу розпустилися невесняним зеленим кольором з колорадськими стрічками на грудях. Заходилися зайди на владних будівлях вивішувати російські триколори – не помічає.

Наче з-під землі виринув "народний губернатор", нахабно (і ледве не під вікнами ахматівського «Люксу»!) оголосив, що він є відтепер господарем краю і розпорядником донецької казни, а потім зажадав від Путіна ввести війська, наче це він, а не Ахметов володіє тут заводами, шахтами, фабриками і всім рухомим і нерухомим майном, з яким і чинить на власний розсуд. Некоронований (чи коронований?) король Донбасу і всєя України – ні пари з вуст. Наче сам і послав навіженого у «губернатори".

Публічно і приватно звертається до нього розгублена місцева влада – у відповідь мовчання або нічого конкретного.

«Чи знаєте ви, шановний Ринате Леонідовичу, що завтра у Донецьку знову будуть трупи?» – криком кричать представники Координаційного комітету патріотичних сил Донбасу і пояснюють очевидне: або російські туристи та їхні місцеві помічники перед російськими ж телекамерами різатимуть усіх, хто попадеться під руку, або організують загибель кількох своїх з георгіївською стрічкою на грудях – і в обох випадках Путін введе війська. Проте у відповідь замість «слів і конкретних дій», про які просили патріоти краю – мовчання або політичні загальники.

Може він хоче з Донбасом й усім своїм бізнесом та мільярдами до Росії? – губляться у здогадах і земляки, і політики з політологами. Та й німіють у здивуванні: у Білокам’яній шанується лише один олігарх – кремлівський, а інших далі помічника тамтешнього верховника не завжди й пускають – і називають прізвище путінського куратора російських товстосумів. Навіщо це Ринатові, коли він звик бути господарем собі і власним статкам?

У Ахметова бізнес навпіл з Януковичем, – припускають інші, – от він і мститься новій владі, що відібрала президентську булаву у партнера, який забезпечував швидке примноження спільного багатства – наймає сепаратистів з терористами і використовує їх у власних інтересах. У яких? Про це олігарх №1 знову ж таки нікому не розповідає, даючи простір для найекзотичніших припущень.

Ситуація у Рината Леонідовича, схоже, не з простих. З одного боку, під руку Росії йому не можна: і фінансову самостійність втратить, і рахунки та бізнес закордонний ляжуть під заморозку (а той відберуть). Допустити незалежність Донбасу – її ніхто у світі не визнає з аналогічними наслідками для його бізнес-імперії (він уже нині практично невиїзний, побоюється долі Фірташа).

Найприйнятніше – залишитись у незалежній Україні. У такому разі Ахметов збереже практично все (крім хіба що темпів збагачення, що були за Януковича). Чи розуміє він цю вигоду? Не може не розуміти.

Тоді чому не підключається до наведення конституційного ладу на Донбасі й півдні країни – аби бізнес якнайшвидше увійшов у спокійне русло? Напевне, є причина. І причина дуже серйозна.

Я б припустив, що своєю бізнес-імперією Ринат Леонідович володіє не з Януковичем у парі, як дехто стверджує, а з кимось більш могутнім. З тих, хто при силі й нині. Адже є версії (дивіться про це тут), що перший мільйон Ахметов заробив не без сприяння людей у погонах під цивільним одягом Вони начебто опікали його й у буремні 1990-ті роки, і далі, а коли успішному бізнесменові наспів час ставати політиком і публічною людиною, дружною групкою разом увійшли з ним до Верховної Ради. А якщо це так, якщо такі куратори справді були, ніхто ж не стверджуватиме, що всесильне за радянських часів відомство не заклало свого фінансового інтересу і не мало зиску від прибутків найуспішнішого українського олігарха. Кому перейшли права на відсотки від операцій таємних радянських відомств і яку посаду обіймає нині у Кремлі колишній колега імовірних кураторів колись худорлявого донецького хлопчика – загальновідомо. Невідомо лише, в яких пропорціях. Логічний висновок – Ринату Ахметову всемогутній партнер по бізнесу (а може й утримувач контрольного пакета акцій) просто заборонив відкрито втручатися у російську весну на українському Донбасі.

Тож, цілком імовірно, мовчить Ринат Леонідович і загадково посміхається не тому, що йому нічого сказати, а тому, що це не його мовчання. Він же не Сфінкс з Аравійської пустелі і не Мона Ліза, котра знайшла притулок у паризькому Луврі, він – жива людина.