Відновлення слідства у справі про вбивство Олександра Литвиненка не сильно потішить Москву. Цього разу британське правосуддя зацікавилось не виконавцем вбивства, який зараз працює депутатом Держдуми, а його замовниками.

Слідство у справі про вбивство екс-співробітника російських спецслужб буде відновлено за рішенням Високого суду, який таким чином задовольнив прохання вдови покійного розвідника Марини.

При тому головний інтерес слідства викликають навіть не безпосередні виконавці вбивства. Скотленд-ярд назвав головних підозрюваних – нинішнього депутата Держдуми від ЛДПР Андрія Лугового і підприємця Дмитра Ковтуна – ще в 2007 році. І це рішення, здається, всіх цілком вдовольняло.

Завданням відновленого слідства стане визначення причетності російського керівництва до організації та здійснення злочину.

Виступаючи на захист відновлення слідства – ще в січні цього року, адвокат Марини Литвиненко Бен Емерсон мотивував потребу провести широке й незасекречене розслідування необхідністю встановити, чи був Олександр Литвиненко жертвою злочину, скоєного "​​за приватними злочинними мотивами", або ж це було "сплановане державою замовне вбивство, здійснене на території Сполученого Королівства за розпорядженням російського керівництва". При тому адвокат опирався на документи, в яких коронер Роберт Оуен, котрий вів слідство у справі про вбивство, чітко й неоднозначно стверджував, що є свідчення на користь вини російської держави у смерті Литвиненко.

Великого одкровення в тому, що труїти когось радіоактивним полонієм-210 тривіальні кримінальники не стали б, звісно, немає. Але здоровий глузд – це одна річ, а результати розслідування – інша. У випадку з Великою Британією вони, зазвичай, співпадають – але при тому на кілька років розходяться у часі.

Слід завважити, що британський Хоум Офіс на чолі з Терезою Мей робив все можливе, аби уникнути відкритого і прозорого розслідування. В листопаді 2013 року британському уряду вдалося взагалі засекретити всі матеріали розслідування, але рішення Високого суду поклало конспіративним маневрам кінець.

Натомість з дипломатичної точки зору подібне розслідування – цвях у труну британсько-російських стосунків. Британському обивателю доведеться прочитати сотню-другу заголовків на тему „Нова інформація про те, чи вбивали в Об’єднаному королівстві людей за наказом Путіна” – і незалежно від результатів розслідування, ці заголовки надовго залишаться у „пам’яті народній”. Окрім того, і результати, скоріше за все, будуть позитивними – бо переконати суд в тому, що Луговий „купив полоній у воєнторзі”, навряд чи комусь вдасться.

В будь-якому разі, британський уряд опиниться перед неприємним вибором. Одним варіантом дій буде різке нарощування санкцій проти Росії – із втратою значної кількості російського капіталу, зручно облаштованого у лондонському Сіті. Іншим – продовження „зваженої позиції” стосовно Росії, на фоні зростаючого невдоволення обивателів. Які не можуть – і не зможуть зрозуміти - дружби уряду і крупних бізнесменів з країною, яка вбиває людей не території Об’єднаного Королівства, збиває літаки з мирними мешканцями Британії та решти ЄС, і при тому заслуговує лише на рекомендації „одуматись”. Невдоволення цих обивателів неминуче буде конвертоване у електоральні настрої – і компенсувати це не вдасться ні російським друзям, ні великому бізнесу.

Тому результати розслідування, яке Хоум офісу доведеться розпочати у лічені дні, видаються достатньо передбачуваними.