Трішки легшезорієнтуватися в ситуації навколо йогопартії. Чи може не його? Чи знову його?

В усякому разі, подіїнавколо партії «Наша Україна» можнарозцінювати з різних точок зору, черезпризму яких випливають різні тези.Кожній з цих тез можна знайти цілкомлогічні заперечення, але мова зараз непро те. Мова йде про те, що протягомостанніх кількох тижнів стало з’являтисядосить багато інформаційних приводів,пов’язаних з даною політичною силою,яка останнім часом виглядала не простополітичним трупом, а надгробним каменем,який безнадійно глибоко загруз в грішнийгрунт політичного кладовища України.

Статутно-організаційнесум’яття, виключення-включення Ющенказ партії, призупинення роботи КМО,звільнення Сергія Бондарчука, паралельніполітради, інтриги, конфлікти… Зарадичого? Кому і навіщо сьогодні потрібенцей «бренд», від якого швидше сахаютьсяі уникають навіть спогадів, бо простопочинає нудити від образи та розчарування.

Недавно ІринаВанникова заявила про якесь там політичнезамовлення та ще й не з України, а з-закордону! Цікаво, кому потрібно розвалюватицей догниваючий труп, та ще й якщо мовайде про іноземних суб’єктів можливогополітичного замовлення.

Не обійшлосяй без гумору. Ющенко заявив, що йогопартія «монолітна» та «боєздатна». Моватакож іде про якісь там оновлення, алерозуміючи тенденції та реалії українськогополітикуму, помножені на результатиостанніх виборів, погано віриться в те,що якісь оновлення допоможуть ційорганізації реанімуватися достатньоефективно і якісно та ще й повернутисяна політичну арену. 

На практицієдиним успіхом «Нашої України» зарезультатами минулорічних виборівстало те, що вдалося відібрати 1% голосіву опозиційних партій, які пройшли доПарламенту. Варто також нагадати, щоорганцізація не проявляє жодноїорганізаційної активності, що як раз іє осоновним показником її життєдіяльності.Якби така активність була хоча б в періодактивної передвиборчої кампанії,торезультат був би вищим, не факт, щовідчутно, але вищим.

Хоч цейвідсоток і не змінив би загальноїкартини, але все ж факт залишаєтьсяфактом. Не допомогла партії ні доситьякісна агітаційна кампанія в планімедіа реклами, ні колишні «досягнення».Більше того, цілком можливо, що багатьохвиборців «відлякало» саме обличчяголови партії Віктора Ющенка, якевикликало не дуже хороші асоціації звідомих причин.

То як же заразрозцінювати ситуацію навколо даногоконфлікту?

Що це, як неспроба привернути до себе увагу, PR-проект,ціллю та завданням якого є поверненняінтересу до Богом забутої партії та їїлідера (у виконаннітаких завдань можна запідозрити і цейскромний опус, але це не так) ,який став одним із головних політичнихневдах десятиліття?  При чому завданняпривернення уваги виконується та чидопоможе воно реанімувати і дати якийсьновий поштовх для повернення в політику?Якщо і є якийсь шлях, то чи можливий вінз Ющенком ну або без нього?

Ну і на самкінець, можна відкинути намагання знайтив цьому якесь раціональне зерно і простоназвати маразмом... Ющенка, Бондарчука,НУ. Нема різниці. Так буде найпростіше,без конспірології та теорії змови.Відповідь випливе з часом, якщо питаннябуде актуальним.

Олександр Солонько