Коли ми чуємо «бананова республіка», перед очима постають пляжі Анчурії, вигаданої латино-американської країни, яку описав в своїх «Королях і капусті» О’Генрі. Він власне і є автором виразу, який за останні сто років став політологічним терміном для опису політично нестабільних країн, економіка яких значною мірою залежить від експорту природних ресурсів.

Мало хто знає, що прототипом Анчурії був Гондурас, в якому Уільям Сідней Портер(а таким було справжнє ім’я О’Генрі) переховувався від обвинувачень в привласненні коштів техаського національного банку.  В 1911 році армія найманців компанії, яка займалась експортом бананів, організувала в Гондурасі державний переворот, в результаті якого президентом країни став лояльний до компанії Мануель Бонілла, а очільник найманців, американський генерал Лі Крістмас став головнокомандувачем збройних сил країни.

Історія замовчує, що це були за збройні сили. Проте є всі підстави вважати, що ними стала все та ж армія фруктової компанії. Для Гондураса переворот не став несподіванкою. Це була вже третя фруктова компанія, котра фактично перебирала владу в країні в свої руки. Зрештою Гондурас не був унікальним. Схожі події відбувались в багатьох латино-американських державах. Та й не лише латино-американських.

Попри те, що вздовж українських розбитих автотрас не тягнуться бананові плантації, наша країна також має всі ознаки «бананової республіки». Для того, щоб остаточно в цьому переконатись, достатньо подивитись на структуру експорту України. Понад 80% складає сировина й продукція низького ступеню переробки. Здебільшого це продукція чорної металургії, мінеральні добрива та аграрна продукція.

Іншими словами, Україна виступає сировинним придатком світової економіки, майже не виробляючи кінцевої продукції з наявних на її території ресурсів. Враховуючи той факт, що вся влада в країні належить представникам компаній, що й здійснюють видобуток та вивезення цих ресурсів, фраза «Нє ту страну назвалі Гондурасом» втрачає будь-яку анекдотичність.

Як це неприємно визнавати, Україна є типовим зразком експлуатаційного колоніалізму. Звичайно з цим не погодяться більшість українських політологів, які будуть наполягати на безпідставності таких припущень та вказувати на зовнішні атрибути державності. Проте, як сказав британський прем’єр Бенджамін Дізраелі, який, на відміну від українських політологів, колоніалізмом займався практично: «Колонії не перестають бути колоніями через те, що отримують незалежність».

Олександр ДАНИЛЮК