Москва-Петушки (Харків-Київ)

Їхав у Хюндаї з Харкова. У напівсні кумарно клубочилися слова з розмов пасажирів. Десь ззаду неголосно бурмотів непретензійний мат з полтавським акцентом - якісь хлопці залицялися до дівчат, а ті зазивно і дзвінко реготали. Поперереду чувся інший - недолугий російськомовний - пара бізнесменів поверталася з відрядження і гучно на весь вагон обговорювала, кому і скільки треба платити хабарів, хто і на скільки сів, а хто тільки збирається.

Подумалося, що в росйськомовної компанії мат виходить якимось вимушеним, неприроднім, як ото звучить він в підлітків, що потайки зібралися в шкільному туалеті покурити і відчути себе дорослими. В середині шляху потавська говірка і дівчачий регіт опанував весь простір - в киян від кількості випитого почалася інтоксікація і вони відмічали свою присутність лише тупотом важких чобіт у напрямку гальюна. Завершилося все верескливою і пронизливою до нутрощів жіночою партією пилорами: «За кілька хвилин кінцева зупинка - Київ...» Останнім аккордом стали голоси київських бізнесменів: «Пусть подают в суд, б..., но во всем виноваты жиды!» Приїхали. Виходимо.

Сергій МОРУГІН