Колупався у схемі власності досить потужного львівського заводу «Автономні джерела струму». Якось так просто з’ясувалось, що по обранні Віктора Федоровича президентом фірма перейшла в розряд «обездолених», поступившись 50% статутника на користь двох донецьких фірм (докладніше тут). В одній з них в черговий раз зачепився за Олену Амітан, директорку відомої фірми «Альтани-капітал», що колись належала Прасолову, потім Амеліну, а тепер віргінському офшору.

Але прізвище Амітан вперше тренькнуло якось інакше. Новий-старий контекст нещодавно задав Сергій Тарута, який в інтерв’ю «Українській правді» описував схему запуску «Індустріального союзу Донбасу» ще при живих Щербані і Момоту:

«Это был декабрь 1995 года, Евгений Щербань был уже амбициозным бизнесменом со стратегическим видением и работал советником губернатора. Схему работы корпорации разрабатывал Александр Момот. У Момота было два высококлассных профессионала, которые занимались уже отработкой всей программы документально – Вениамин Наумович Амитан и Савелий Семенович Аптекарь. Один возглавлял донецкое отделение академии экономических наук, другой – техничеких. Это были люди с огромными знаниями, они и выписывали балансы предприятий», – нагадав Тарута.

Зараз мова не йде за ступінь рідства між Вініаміном та Оленою Амітанами. Просто коли шукав зв’язок між цими людьми, то «Гугль Всемогутній» викинув цікавий документ. Звісно, комусь він здасться давно відомим, але для мене було відкриттям, що студенти економічних спеціальностей Донецького національного університету у своєму навчанні використовують дані з праці Віктора Януковича «Донецкий регион: промышленный и интеллектуальный  потенциал, технологи и инвестиции», яка у 2001 році вийшла у співавторстві з Веніаміном Амітаном.

Більше того, Віктор Федорович в 1999 році, відірвавшись на хвилинку від трудів губернаторських, спромігся ще на три праці: «Инфраструктура промышленного региона: теория; практика; перспективы», «Шахтерские города Донецкой области» та «Особенности управления территориями со специальным режимом инвестиционной деятельности в Донецкой области».

Я, звісно, не читав ці труди, тому і не обговорюю їх наукову, практичну чи ще якусь цінність, відмінну від паперу, на якій ці книжки надруковані. Просто милуюсь освіченості, ерудованості та різнобічності талантів керівника нашої держави.

Юрій НІКОЛОВ