Нещодавно в парламенті було зареєстровано урядовий законопроект №2498, який передбачає внесення змін до деяких законів з питань національної безпеки.

Документом, зокрема, пропонується уточнити випадки, коли може бути введений надзвичайний стан. І все було б нічого, якби кількість цих випадків не була значно та безпідставно розширена, що й пропонують зробити урядовці.

Так, наразі чинним законом надзвичайний стан може бути введений у разі блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Тобто таке формулювання означає, що лише сукупність всіх вище названих обставин є умовою для запровадження надзвичайного стану - блокування особливо важливого об’єкта повинно загрожувати безпеці громадян і порушувати нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Натомість, урядові зміни передбачають, що звичайне блокування особливо важливих об’єктів вже стане підставою для введення надзвичайного стану. При цьому навіть у тому разі, якщо такі дії не загрожуватимуть безпеці громадян.

Фактично така ініціатива є підтвердженням одного - влада настільки боїться власного народу, що створює для себе всі можливі механізми захисту, навіть попри те, що ці нововведення обмежуватимуть конституційні права громадян. Зокрема, у разі прийняття провладною більшістю урядового законопроекту підставою для введення надзвичайного стану слугуватиме звичайна демонстрація під стінами Адміністрації президента чи Кабміну громадян, які відстоюватимуть свої законні права. Ну, а введення надзвичайного стану у свою чергу обмежить конституційне право громадян висловлювати свої думки.

Окрім того, треба пригадати ще й той факт, що минулоріч заборона мирних зібрань в Україні сягнула рекордної позначки – суди винесли понад 300 рішень з даного питання, кожне з яких, м’яко кажучи, з абсурдним обґрунтуванням. Так, чого тільки вартий вердикт Київського окружного адмінсуду, який заборонив проведення мирних зібрань у центрі Києва з 2 до 9 липня. Зокрема, це стосувалося акції біля Українського дому, організованої на знак протесту проти мовного закону. Тоді однією з причин заборони суд назвав святкування дня незалежності США. Суд послався на важливість цього свята й «реальну загрозу терористичних атак».

Виходячи з усіх вище наведених фактів, стає цілком зрозумілим те, що рівень розпачу людей і невдоволення діями чинної влади сягнув досі небаченого максимуму, а можновладці це розуміють і готові на будь які дії, що дозволять їм подовше протриматися на займаних кріслах.

Павло ПЕТРЕНКО