Про невдоволення діяльністю Наталії Королевської відкрито говорять вже не тільки опозиційні депутати ВР, але й представники провладної більшості. А після сьогоднішньої «години уряду» стало зрозуміло – відставка Королевської не за горами.

Опозицію легко зрозуміти – нинішній склад Кабміну став об’єктом жорсткої критики через свою неефективність і провальні реформи. Королевська, яка відповідає за одну з найважливіших сфер державної політики, була в опозиційних фракцій на особливому рахунку. Її звільнення виглядало би як результат цієї критики і ще раз підкреслювало би некомпетентність уряду Азарова.

КПУ теж зацікавлена у відставці Королевської. Пройшовши у парламент на опозиційних гаслах і критиці уряду, а потім проголосувавши в обмін на посади за перепризначення Азарова Прем’єр-міністром України, комуністи проявили непослідовність. Зараз опозиційні фракції притисли їх до стінки, мовляв, якщо ви такі опозиціонери, голосуйте за недовіру уряду. Звільнення міністра соцполітики могло б стати для КПУ аргументованою відмазкою, особливо у контексті їхньої критики Пенсійної реформи.

Залишається відкритим питання про мотивацію Партії регіонів. Чим, цікаво, креатура Ахметова не задовольнила провладних депутатів. Тим, що порозставляла своїх людей на керівних посадах у відомствах Мінсоцполітики? Не зовсім переконливо, бо це поширена практика для чинної влади. Через затримку зарплат або нерозмитнення гуманітарних вантажів? Це ж лише формальна підстава.

Очевидно, причина спрямованого на Королевську удару вітає у вищих ешалонах влади. Можливо навіть, у системі координат «Сім’я – українські олігархи». В будь-якому разі, звільнення міністрів – компетенція Януковича і йому вирішувати яку із груп впливу зміцнювати, а яку послаблювати.

Для самої ж Королевської звільнення з Кабміну рівнозначне капітуляції. Із опозиціонерки «нового типу» вона трансформувалася у провладного чиновника, якого звільнили за профнепридатність. На політичній кар’єрі можна ставити хрест, «вільного плавання» не вийшло.

Хоча у разі реальної загрози відставки для лідера УСДП залишаються два варіанти виходу із ситуації: 1) написати заяву за власним бажанням, звинувативши Азарова і Ко у корупції та всіх інших смертних гріхах. Мовляв, я хотіла зламати систему, але мені завадили. Слабенько, але дозволяє хоч якось зберегти залишки політичного іміджу; 2) після звільнення взяти участь у довиборах до Верховної Ради по одному з мажоритарних округів, вкласти ресурси і стати депутатом. Якщо, звичайно, такі довибори відбудуться взагалі. А краще зробити і перше, і друге.

В будь-якому разі Королевська має шанс ввійти в українську історію як ініціатор, мабуть, найдорожчої інвестиції в політичний проект, який зрештою став провальним. Все-таки український виборець поступово розумнішає…

Василь МОКАН