Нещодавно у Женеві відбулася 22-га сесія Ради ООН з прав людини. Фактично вона стала визначальною для розуміння політики чинної української влади у сфері правосуддя.

А розставив усі крапки над «і» за вказівкою «згори» урядовий уповноважений України у справах Європейського суду з прав людини, який повідомив міжнародній спільноті, що Україна відхиляє рекомендації ООН щодо вибіркового правосуддя.

Аргументи, які навів уповноважений на користь прийнятого чинною українською владою рішення, м'яко кажучи, задалекі від реальності. Так, він заявив, що проблеми із вибірковим правосуддям в Україні станом на сьогодні не існує. Жодних доказів на підтвердження цієї тези представник уряду не навів.

І це при тому, що Великобританія, Бельгія, Канада та інші країни, де слово «демократія» дійсно чогось вартує, цьогоріч відкрито заявили, що Україна грубо порушує право на справедливий суд та допускає політично вмотивовані переслідування урядових екс-чиновників Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

А за прикладами вибіркового правосуддя взагалі далеко ходити не треба – з цим явищем щодня стикається мало не кожен п'ятий українець. Це й десятки тисяч справ щодо невиплати соціальних пільг, про заборону мирних зібрань, про позбавлення виборчих прав понад 30 тисяч українців, про позбавлення законного майна звичайної шкільної вчительки. І у всіх них – вибіркове правосуддя, яке у більшості випадків проявлялося за соціальним чи майновим цензом.

На сам кінець сесії урядовий уповноважений зазначив, що приймаючи рішення відхилити чи прийняти рекомендацію, нинішня українська влада «виходила з реальних можливостей її ». Тобто представник уряду фактично заявив на міжнародній арені про те, що політично вмотивованим переслідування та вибірковому правосуддю в Україні бути.

От і виходить, що, прийнявши 115 із 145 рекомендацій країн-учасниць ООН щодо поліпшення ситуації з правами людини в рамках моніторингу ООН за дотриманням прав людини, Україна відхилила найголовніші серед цих рекомендацій – про подолання вибіркового правосуддя та політично вмотивованих переслідувань. Такою своєю позицією чинна влада показала, що основоположні права в Україні не вартують нічого. А дана ситуація свідчить про одне – нинішня влада взяла курс на знищення у країні правосуддя як такого. Що далі? Узаконення лінчування?

Павло ПЕТРЕНКО