MENU

ВТОРНІК с Зоряном Шкиряком. СТЕНОГРАММА

1753 0

 

ВТОРНІК

 

28 лютого 2012 року

Зорян Шкіряк 

 

«Друга річниця правління Віктора Януковича»

 

Спілкується Дмитро Добрий

 

 

СТЕНОГРАМА

 

Добрий день, шановні слухачі, глядачі, вся шановна аудиторія. Вітаємо вас у програмі ВТОРІК. Насправді це гра слів, «в топ нік» хтось розшифровує. Це те, де спілкуються блогери з блогерами.

 

Сьогодні у нас шанована людина, блогер. Фактично, режим Януковича всіх нас зробив блогерами. Єдине, де можна поспілкуватися це Facebook, Вконтакті, Живий Журнал, блоги електронних видань.

 

Отже, вітаємо. У нас у гостях Зорян Шкіряк, лідер об’єднання «Новий Київ», координатор громадянського руху «Зміни Україну».

 

Говоритимемо, фактично, про все. Ну, насамперед, це друга річниця, хтось говорить річниця, ну, а більшість населення України говорить другі роковини вступу на посаду голови держави Віктора Федоровича Януковича. Ми стали не лише блогерами, ми зубожіли, у нас забрали громадянські та особисті права. Про це піде розмова. Також говоритимемо про парламентську виборчу кампанію, яка вже стартувала. І, що дуже важливо, про Київ, адже це одночасно будуть вибори і в місті Києві.

 

Пане Зоряне, вам слово. От скажіть будь-ласка, що означають ці два роки для вас, крім того, що ви стали одним із найбільш топових, розкуручених блогерів, вас читають, вас цитують. Посилаючись на ваш блог, вашу сторінку

 

Ну, я гадаю що змінилось не тільки для мене але й вцілому українське суспільство. Ви казали про другі роковини. Так, це другі роковини, Ви правильно сказали. Другі роковини трагедії, яка сталася з Україною, українським народом і ім’я цієї трагедії — Янукович.

 

Янукович, Партія регіонів.

 

І, знаєте, напевно, сьогодні вже ні для кого не секрет, що за оцей невеличкий з точки зору загальної історії проміжок часу їм вдалося побудувати справжню, реальну, тоталітарно-кримінальну олігархічну систему. Її масштаби на сьогоднішній день і її фактичне щоденне зростання вражають. Ви вже казали про зубожіння українського народу. І справді зубожіння українського народу протягом останніх двох років відбулося тотальне. Оскільки ті економічні показники і здобутки, про які нам сьогодні намагається розповісти влада з тим, що є в реалі абсолютно не співпадають. Я, знаєте, останнім часом кажу, що найбільшим показником росту економіки є купівельна спроможність населення. Я думаю, що сьогодні, якщо підійти до будь-якого громадянина України, до будь-якого, не беручи до уваги олігархічно-чиновницьку складову і тих, хто сьогодні працює в єдиній системі з Партією регіонів, з владою і безпосередньо з диктатором, то я думаю, що кожна людина скаже, що не зважаючи на курси валют до гривні, сьогодні гривня 2012 року по відношенню до гривні 2009 року та навіть 2009 - 2012 року не зважаючи на те, що була і економічна криза — це різні речі. Сьогодні людина орієнтуючись на 100 гривень дворічної давності на 100 гривень сьогодні може менше собі в два, а то й у три рази дозволити. Не відбулося ні зростання пенсій, ні зростання зарплат, ні зростання інших соціально-економічних показників, окрім брутального розграбування держави, брутального знищення усіх прав і свобод і надзвичайно ганебного ставлення нинішнього режиму до кожного українця. І отут я хотів би наголосити, коли кажу про кожного українця, що це ставлення відбувається не тільки до тих, хто на сьогоднішній день готовий відкрито, чи закрито, це не має ніякого значення, готовий критикувати, чи протестно ставиться до влади, а й до тих, хто сьогодні був їхніми прихильниками, був тим, хто привів Януковича разом із кримінальною хунтою до влади.

 

Тобто, Ви маєте на увазі тих людей, які голосували за Януковича?

 

Безперечно, щирих людей. Мені неодноразово ставили запитання і я кажу, що ми знали, що він брехун, знали, що прийде кримінальний режим. Ми очікували, що в Україні відбуватимуться події, що відбувалися сьогодні. Можливо масштабніші. Але ми знали, а от їхніх прихильників вони, і в тому числі Янукович, обдурили. Вони ж так само позбавлені уваги держави, позбавлені пільг, конституційних гарнтій і, звичайно, позбавлені можливості розвиватися на соціальному, економічному і професійному рівні. Тому, якщо б Ви мене спитали, як ці два роки охарактеризувати кількома словами, то я б, напевно, сказав так: відверте щире владно-кримінальне безумство. Іншими словами їх ставлення до українського народу і України вцілому, як держави я назвати не можу.

 

Ось ще така цікава ситуація. Ми пам’ятаємо, що два роки тому існували так звані дві виборчі коаліції. З одного боку кандидати об’єдналися довкола Юлії Тимошенко, частина довкола Януковича. Як ви думаєте, ті люди, які слідом за закликами підтримати кандидатуру чоловічу — прихильники Ющенка, Тігіпка, що це кращі. Ви їздите Україною. Що змінилося в оцінці цих людей?

 

Ви знаєте, у нас насправді три групи прихильників. Це прихильники Юлії Тимошенко, прихильники криміналітету на чолі з Януковичем, прихильники «противсіхства». Вперше за історю України рівень тих, хто проголосував «проти всіх» був надзвичайно високим. Якщо я не помиляюсь, це 8 відсотків було. Тому б я у цю групу проти всіх включив би попереднього президента, який по факту, я вже заявляв неодноразово і на сьогоднішній день переконаний, що так і відбувається, є латентним, прихованим членом Партії регіонів. І, насправді, всю виборчу кампанію 2010 року Ющенко відпрацював на штаб Януковича. Такої надзвичайно ганебної поведінки, в умовах, коли до влади мав прийти демократичний або антиукраїнський президент, закликати до голосування проти всіх... На мій погляд, це злочин проти України в першу чергу проти людей. Були й інші кандидати, які впроваджували таку саму систему. Але левова частка вини лежить на самому президенті, оскільки він переналаштовував саме патріотично налаштований електорат, інтелігенцію. Я тут не хотів би давати оцінок і проводити аналіз, він вже давно проведений. І я про це вже неодноразово говорив і ще раз нагадую, щоби кожна людина перед парламентськими виборами зрозуміла, що таке Ющенко, що таке «Наша Україна». А я можу говорити про це щиро, адже я свого часу цій партії віддав чотири роки. Як і всі інші, я був колись одним з членів партії, фракцією керував у районній раді, в керівних органах партії був. Але на сьогоднішній день ми повинні зрозуміти, що «Наша Україна» на чолі з Ющенко є тим негативним буфером, який може відволікати людей від підтримки реально опозиційних сил.

 

Отже, насправді було три табори: табір Тимошенко, табір Януковича і табір «противсіхів», власне, який зробив вибори. Адже Юля, програвши 3%, а ми зважаючи на геометричну прогресію - 8% відняти 3% - саме в цьому і була закладена поразка демократичних сил на президентських виборах. Власне те, що ми сьогодні з вами, на сьогоднішній день споживаємо, на превеликий жаль.

 

Дякую. Журналісти на відміну від вас — політиків, громадських діячів, не так часто спілкуються з елітами або т. зв. елітами. Скажіть, будь ласка, пане Зоряне, а хто насправді керує в цих колах? Віктор Федорович, він насправді такий по-своєму гарний керівник, чи там є якісь тіньові гравці? В уряді постійно іде якась перетасовка. Це він так мобілізує, чи що там відбувається?

 

Я є прихильником тієї тези, що левова частка відповідальності від всіх тих негативних процесів, які зараз в Україні відбуваються лежить особисто на Вікторі Януковичі. Крапка.

 

Все інше, це моделювання ситуацій, які підлаштовуються під той, чи інший контент. Ну, скажімо ті події, які зараз відбуваються в уряді, у владі взагалі, ми бачимо, що почалося відверте пожирання «регіоналів» «регіоналами». Ми бачимо їхнє ставлення один до одного. Ми бачимо, як вже кричать бізнесмени, які підтримували на виборах і Януковича і Партію регіонів. Сьогодні великий бізнес і середній, малий — так то взагалі окрема тема, який піддається сьогодні відвертим економічним тортурам.

 

Є Янукович, як стовп кримінального режиму і є оточення, яке складається в умовах тої, чи іншої ситуації. Ми можемо це сьогодні споглядати на змінах в уряд. Ми бачимо, що сьогодні надзвичайної потужності у владних кабінетах набуває т. зв. «Сім’я» або La Ffmilia. Це елемент державної «Коза Ностри», яка на сьогоднішній день розбудовується. Вона має ознаки легітимності у даній ситуації. Це, звичайно, старший син Януковича, лікар-стоматолог, який є одним з найбільших олігархів сьогодні в Україні. Арбузов, останні призначення на керівні посади у податковій адміністрації і таке інше. Є, звичайно, гілка старих партійних регіоналів, які з огляду на те, що відбувається в уряді все більше і більше відсторонюються. Є, звичайно, Адміністрація президента, яка керується принципами «розділяй і володарюй», оскільки вони намагаються до цього часу тримати ситуацію під контролем беруть участь у цих процесах. І є відверті бандити на чолі із Юрою Єнакієвським, який на сьогодні нікуди не зник. Це люди, які дійсно керуються принципами встановлення кримінальних законів у владних кабінетах. І я думаю, сьогодні це вже не є таємницею, секретом якимось. Тому коротко, відповідаючи на Ваше питання, я трохи розширив. Звичайно є там і підгрупи такі маленькі у кожній з цих систем. У цій ситуації Янукович є стовпом режиму, змінює своє найближче оточення, пристосовуючи до тих чи інших умов. Я думаю, саме так сьогодні примітивно виглядає модель.

 

Ви окреслили підходи Януковича і тих, хто йому служить.

 

А як він оцінюєте електорат? Він їх оцінює, як найнятих працівників, а він ними керує, чи це, як на Донбасі, там є мономіста. Ми знаємо там є мономіста, там немає альтернатив та іншої роботи і ось директор підприємства там такий «батько». От нещодавно були такі випадки, що такі керівники, які якщо хочуть когось покарати можуть не дозволити людину поховати на території міста, чи щось ще подібне. Хто ми всі для Віктора Федоровича?

 

Власне те, про що Ви говорите, це і є обличчя режиму. Мені важко відповідати за Віктора Федоровича, оскільки я не маю не бажання, не відношення до цієї персони. Але можу сказати, що Янукович і його хунта відноситься до кожного українця, як до слухняного стада, яке керується вищими повадирями і, яких в певний час, яким малюють коридор у який треба заходити. Я переконаний, що і Янукович і його оточення апріорі не є українцями, їм чуже все українське, душа у них не українська.

 

Ну українці, це демократи. Ми ж пам’ятаємо Запорізька Січ, громада

 

Питання навіть не в приналежності до політичних вподобань. Ліберальних, націоналістичних, демократичних. Так, але українець в першу чергу повинен бути українцем. Влада не українська і сьогодні вже можна говорити, що вона антиконституційна. Оскільки узурпація влади Януковичем була здійснена шляхом злочинної змови президента України і продажної більшості Верховної Ради.

 

Тому в цій ситуації його відношення до українців не може бути об’єктивним. Можна йти по натоптаній доріжці, коли ми знаємо, що на 1,7 мільярдів збільшилося утримання президента, коли ми всі знає, що таке Межигір’я, бачимо вулики, унітази, а зараз дійшли до того, що там офіси відкривають і будуть їх здавати. Я вже мовчу про вертолітні майданчики і таке інше. Це просто така маленька піщинка у тому контексті речей, які вони роблять. Я маю на увазі і бюджетну сферу, як розподіляється, як крадеться і таке інше. Тому не може бути відповідного ставлення до українського народу. Більше того, от Ви згадали про тиск керівників, таке є. Я ще десь близько півтора року тому, колись може навіть і більше, таку тезу висловив, що девіз нинішньої влади - «В тюрму або на коліна».

 

Якщо не згоден — за грати, якщо станеш на коліна — дозволимо існувати. Не жити — існувати. В нашій ситуації саме таким чином сьогодні виглядає увага влади до пересічних громадян.

 

А що сьогодні з опозицією? Тому що дивіться, зараз багато, хто каже, що опозиції зараз немає. Когось посадили, хтось втік

 

Опозиція сьогодні переживає не найкращі часи. Ми, знаєте, можемо багато сьогодні фантазувати але... у опозиції є сьогодні один лідер, ім’я йому — Юлія Тимошенко. І вона сьогодні залишається лідером опозиції не зважаючи на те, що сьогодні знаходиться за гратами і піддається тортурам.

 

Значить, опозиція є?

 

Опозиція є і лідером цієї опозиції є Юлія Тимошенко. Інше питання у тому, наскільки в сьогоднішніх умовах без участі Юлії тимошенко, Юрія Луценко, до речі вчора був на процесі, це обговоримо. Так от Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, не зважаючи на те, що сьогодні знаходяться за гратами, залишаються лідерами. Інше питання, наскільки системно можуть вибудувати свою роботу, в першу чергу по співпраці з основною масою людей, нинішня опозиція. Сьогодні в опозиції увесь український народ. Увесь. Інше питання,що багато людей, ще не знають, що вони в опозиції. Інколи відбувається так, що їхня опозиційність проявляється десь там на лавочках або за чашкою кави, якщо на це є гроші, або десь на кухнях. І питання, як швидко нинішня опозиція, це «Батьківщина», «Фронт Змін», «Свобода» і ті політичні партії, що сьогодні увійшли в КОД, зможуть системно вибудувати свою роботу і на електоральному полі і з огляду на донесення головних приоритетів, які повинні відстоюватися в усьому українському суспільстві. Якщо ж я скажу, що сьогодні в українському суспільстві все прекрасно і чудово, то ви мені просто не повірите. Але на сьогоднішній день, як би там не було, опозиція є. Мабуть недостатньо остаточно сформована в такому жорсткому режимі боротьби з Януковичем і Партією регіонів.

 

Я дуже сподіваюсь, що в ці кілька місяців, особливо коли зараз потепліє, нас чекатимуть попереду і цікаві події, і масові акції протесту, які відбуватимуться навесні. Опозиція згуртується саме навколо оцих трьох політичних сил, які в умовах нинішнього виборчого законодавства є основними гравцями. Це може комусь подобатись, комусь не подобатись. Але сталося, як сталося. Отже питання у системності роботи. А вона повинна бути системною, а не хаотичною, як це досить часто у нас буває.

 

Пане Зоряне, а у такій ситуації парламентські вибори шкодять опозиції з огляду на те, що через свою опозиційність хтось свариться, чи навпаки допомогає?

 

Безперечно вибори є об’єднуючим фактором. Вони повинні бути об’єднуючим фактором.

 

Амбіційність, це наша національна риса цього не викинеш. Інша справа наскільки той, чи інший політик, народний депутат зможе поступитися своїми амбіціями заради України, заради її майбутнього. Бо ми розуміємо, що не можуть всі увійти в число 450 народних депутатів. І чекають складні часи, хоч і підписано угоду і я знаю, що вона потихеньку впевнено реалізується по єдиному списку по мажоритарних округах, обговорюється ідея по єдиному партйному списку. Як воно закінчиться вже будемо бачити згодом. А сьогодні головне кожному зрозуміти, чи я поступаюся амбіціями заради майбутнього України, чи я піднмаю прапор і руйную те, що таким важким шляхом здобувалося.

 

Хто розвалює, на Вашу думку?

 

Ви знаєте, от давати оцінку мені б сьогодні не хотілося б. Це така справа не благодарна. Я думаю, що ті люди, які нас сьогодні бачать і дивляться, вони прекрасно сьогодні розуміють, хто сьогодні опозиція. Дуже багато, хто сьогодні у нас називає себе «опозиціонером».

 

Є нові опозиційні сили, які називають себе кращими, за ті старі. Кличко, Королевська

 

Я от не знаю, як правильно зрозуміти термін «нова опозиція». Сьогодні є КОД, який прийняв рішення і формує свої виборчі принципи і це не повинно обговорюватись. Є три підтримані найбільш електорально політичні сили, це «Батьківщина», «Фронт Змін» і це «Свобода» Тягнибока. Це найбільш підтримані з точки зору електоральності політичні сили.

 

Щодо тих сил, які Ви згадали у тому числі і партії «УДАР», то я можу відповісти коротко, про це я вже говорив. Що таке партія «УДАР»? Вона офіційно зареєстрована та від цього моє ставлення до неї не змінюється. Я знаю Віталія Кличка — прекрасного боксера, який робить потуги і впевнено намагається рухатися до політичних здобутків і більше у цій партії я сьогодні нікого не знаю. Тому коли людина себе оголошує опозиціонером, щонайменше треба подивитись назад і сказати, що опозиційного у своїй діяльності зробила партія, чи політик, щоб прибрати з України управління диктату Януковича.

 

У мене немає жодного якогось негативу. Я, як майбутній виборець хочу зрозуміти, що конкретно опозиційного було зроблено. Якщо мені назвуть, хоч один з елементів діяльності, то я зможу сказати, а коли це виглядає, як такий знаєте, я б назвав це «політичною фізкультурою». Ви знаєте, Віталій насправді займається політичною фізкультурою. Коли треба - дєлай раз, коли треба — дєлай два. Коли треба — прийшов, коли треба — відскочив.

 

Я особисто не розумію таких речей.

 

Ви маєте на увазі якісь постановочні моменти?

 

Я маю на увазі свою чітку позицію по відношенню до влади і я з цього приводу неодноразово висловлювався. Мені прикро що деякі люди або політики неоднозначно сприймають мої тези. Я маю моральне право, як мінімум, піднімати це питання. Те про що я говорю сьогодні думають всі, а я готовий сказати про це відкрито тому що для мене не існує сьогодні опозиціонера Віталія Кличка. Ну невже це моя провина, просто я для себе визначився таким чином. Моя аргументація є чітка та послідовна, є діалог, є конструктив якийсь.

 

А Віталій не сприймає ваші рекомендації та поради?

 

Я не можу давати рекомендації чи поради. Я можу зі своєї сторони десь сигналити і направляти. Мушу сказати, що кілька сигналів вже дійшло, мені за це дуже приємно.

 

Я Віталію принагідно дякую. Але оця політична фізкультура, якою останнім часом займається Віталій, вона не несе в собі, в суті своїй загальооб’єднуючого контенту.

 

Це дуже просто, ні Кличка, ні партї «УДАР» не було видно в опозиційній боротьбі. Добре це, чи погано я не знаю. Була якась заява, про припинення тренувань. «Героїчна», як хтось написав.

 

Далі буде

 

 UAINFO


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини