Квітневі тези -2

Я спеціально не писав нічого ні під час, ні зразу після мітингу. Треба було заспокоїтись та подумати. Зараз – знову кілька «квітневих» тез:

1. Фракція Партії регіонів не є суб’єктом політики. Це інструмент забаганок Банкової. Але він зламався і більше не може працювати під куполом ВР. Вони не мають переконливої більшості. 

2. Але цей інструмент все ще можна ефективно «працювати» з метою дискредитації парламенту. Заблокований парламент – мрія Януковича та Банкової. Є на кого спихнути відповідальність за «крізу», «паперєдників», за неприйняті «єврозакони» та на кого перевести невдоволення ситуацією.

3. Перших три блокування трибуни були правильними. Але одна й таж сама зброя втрачає ефективність, коли застосовується не по ділу. Треба «відчиняти вікна». Вони (ПР) в таких умовах на зможуть протягувати свої лобістські рішення, ми отримуємо трибуну.

3. Відмінивши київські вибори, регіонали запустили зворотній відлік механізму, який працює проти них самих. Нам, київським мажоритарникам і не тільки, треба згадати часи передвиборчої кампанії та пройти всі двори, провулки та вулиці Києва, пояснюючи киянам що відбувається. Після цього 2 червня кияни самі виметуть цинічну клептоманську та нелегітимну «Київраду» із будинку на Хрещатику разом з її гауляйтером.

4. В разі запуску Банковою механізму проведення референдуму, який по суті буде референдумом щодо недовіри ВР, обов’язково треба боротися за одночасну поставку питання щодо довіри/недовіри Президенту, довіри/недовіри КМУ, довіри/недовіри КСУ. Саме так. В жодному разі не забути про КСУ.

5. В разі повного ігнорування вимог опозиції, а заодно і 53% населення України, яке на парламентських виборах проголосувало за три опозиційні партії, залишається готувати один захід впливу: ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ СТРАЙК.

Віктор ЧУМАК