Якось поза увагою широкої української громадськості залишилася концепція нового шкільного підручника з історії, який уже розробляється науковою групою під керівництвом професора Києво-Могилянської академії Наталії Яковенко.

А між тим, концепція цього підручника дуже добре кореспондується з імперською міфологією підручника Московії, і це непокоїть.

Розгляд цього питання пропоную розпочати з характеристики особистості керівника наукової групи, особливо враховуючи той факт, що Наталії є що приховувати у своїй біографії. І вона таки приховує.

Так, указавши в українській Вікіпедії рік свого народження (1942-й), вона вважає за достатнє вказати місцем свого народження село Апрелівка, без називання району, області й навіть країни народження. А між іншим, дві Апрелівки є в Україні та одна в Московії. І лише в московській Вікіпедії можна знайти інформацію про те, що доктор історії Яковенко народилась на Кировоградщині.

Це, погодьтеся, цікаво, враховуючи, що це село московське та переселенське, як виходить з його назви. І можна припустити, що утворилося воно саме у квітні 1933-го року зі сталінських переселенців з Московії у вимерлі після Голодомору українські села. Це дуже схоже на істину, враховуючи те, що Наталя у своїх розлогих лекціях з популяризації свого нового підручника слово «Голодомор» воліє взагалі не вимовляти.

Як виходить, її дитинство та юність пройшли у повоєнному Львові в настільки щільно російському середовищі, що навіть сьогодні Яковенко стверджує, що тоді те місто було не лише суцільно московокомовним, але й взагалі московським!

Так чи інакше, а виросла гранд-дама української історіографії не інакше як у середовищі радянських силовиків та держслужбовців, де панувала махрова світоглядна українофобія, і припустити, що вона виховувалась у патріотичному дусі до України, погодьтеся, дуже проблематично.

У 1967-му році Яковенко закінчила філологічне відділення Львівського державного університету, вийшла заміж за Яковенка та оволоділа вишуканою галицькою мовою.

ЇЇ специфічно розширені вилиці та подовжена верхня губа видають в ній типову представницю угро-фінських етносів.

Сучасна історія України знає багато прикладів того, що етнічні московити були і є її щирими патріотами. Але, на відміну від Наталії, вони чомусь не соромляться називати своїх батьків та не приховують своє етнічне походження...

А тепер по суті. Сьогодні завідувач кафедри історії Києво-Могилянської академії Наталія Яковенко не залишає за українцями права на створення власної національної держави. Крім того, вона не допускає ані використання елементів державної ідеології, ані елементів міфології при створенні підручника з історії України для середньої школи. І що виглядає вже абсолютно самовбивчим для молодої української державності – це те, що ця професор виключає висвітлення нашої історії з позицій нашої державності та української нації.

Замість цього ця впливова пані (а Яковенко входить у першу сотню найвпливовіших жінок України, за даними журналу «Фокус») пропонує з одного боку сторінки того підручника подавити лише голі історичні факти, а з другого – ставлення до них їхніх сучасників з протилежних боків тих подій.

Так, наприклад, при висвітленні визвольних змагань ОУН-УПА до фактів, за Яковенко, будуть надані листи додому енкеведиста та упівця.

Дитина ж, прочитавши їх, зрозуміє, на чиєму боці була історична правда. Це, на думку професорки, буде розвивати в неї критичне мислення, яке не дозволить тій дитині в майбутньому продати свій голос на виборах за гречку.

Але дійсність свідчить дещо про інше. Як відомо, людей з критичним мисленням у будь-якого народу не більше 3% від природи. Тобто 97% українських школярів, прочитавши ті листи, або нічого не зрозуміють, або, в найкращому випадку, звернуться до своїх батьків за поясненням. Ураховуючи той факт, що 75% населення України сьогодні складають пострадянські люди, наслідки тих звернень для майбутнього нашої держави не важко передбачити.

Тепер заглянемо через кордон до московського підручника з історії. Суцільна державна міфологія, яка виховує людей, які ладні вмерти і вмирають за Московію в будь-якому куточку земної кулі. В Україні в недалекому майбутньому їм, схоже, вмирати не доведеться – все закінчиться мирним аншлюсом «молодшого брата», вихованого на підручниках Наталії Яковенко.

P.S. Як з'ясувалося вже після написання цієї статті, дівоче прізвище Наталії Яковенко - Ісавкіна.

kostyantyn1979