Читаючи офіційні заяви Партії Регіонів та висловлювання її функціонерів, складається стійке враження, що подібні тексти з успіхом могли б використовуватися в часи збройного протистояння.

Фрази на кшталт: «агресивні ультиматуми і політичний шантаж», «послідовна дискредитація», «розпалення ворожнечі», «хибний і злочинний шлях», «брудні політичні ігрища» ніби зійшли зі сторінок сталінської преси 1930-х років, яка всюди бачила вороже оточення й підступи ворогів.

Після таких висловлювань не вистачає лише заклику – «Роздавіть потвору!».

У цьому немає нічого дивного, адже Партія Регіонів давно сформувала й успішно експлуатує стереотип, що є «наші" і «чужі». «Наші» – порядні, і їм дозволено усе, «чужі» – погані, а усі їхні кроки спрямовані на інтриги і розбрат у суспільстві.

Але чому тоді вони ображаються, коли на вулицях, від простих людей все частіше чути вислів про Партію Регіонів – «окупанти"?

І чому вони лицемірно пропонують «переговори» та «компроміси», закликають повернути діяльність Верховної Ради у конструктивне русло?

Це вони говорять після того, як було вчинено замах на основи парламентаризму з проведенням нелегітимного засідання групи депутатів на Банковій.

Зрозуміло одне: деструктивність – це та стихія Партії Регіонів, у якій вони почувають себе найкраще. І щоб хоч якось замаскувати її від суспільства (що вдається "регіоналам" все гірше і гірше) – використовують ту брудну і агресивну риторику, у якій, у недалекім часі, всі опоненти будуть просто називатися "ворогами".

І це буде остаточним кроком до розколу України.

Ігор ТКАЧУК