Подзвонив із ТВі Михайло Крупієвський з небувалою історією. У студії каналу записує концерт Тарас Чубай, а під дверима якісь дивні люди у попівських рясах танцюють під увімкнений на всю гучність російський шансон. Вони борються з українською культурою з останніх сил. Я уявляю собі гостей, які проходять повз цих дикунів на концерт Чубая, який дикуни намагаються зірвати.

Мені приємно, що ТВі, який ми створили разом із колегами, нарешті відроджується. Артем Шевченко, Катерина Єрмолович, Михайло Крупієвський і майже 200 їхніх колег готують новий розклад мовлення, про який я, керуючи каналом, міг лише мріяти. Українське слово, мистецтво, культура, українські зірки уже в травні повернуться на відроджений ТВі.

Я хочу подякувати Костянтину Кагаловському. Він справді допоміг нам, творчій команді каналу, створити з ТВі український феномен. Адже ми могли не лише говорити правду, а й давати українцям надію, віру в те, що ми – одна з найталановитіших європейських націй.

Марія Бурмака, Вахтанг Кіпіані, Віталій Портников, Артем Шевченко, Єгор Чечеринда, Наталя Седлецька, гості їхніх програм і моєї програми – люди, які власним прикладом доводять, що жити можна гідно, творчо, цікаво. Можна не опускати рук, а будувати власне нове життя в новій Україні. Ще минулого літа в ефір виходили Павло Шеремета, Катерина Горчинська, Мрідула Гош, Владислав Троїцький.

Після мого відходу з каналу змінилося багато речей. Так, залишилися новини й талановита команда "Знака оклику!". Всі інші програми чомусь зникли. Щось змінилося в поглядах Костянтина Кагаловського. Мотивація про відсутність грошей виглядала тим більше смішною, що кошти, які почали витрачати на щоденну програму "Проти ночі", були не меншими, аніж ті, що витрачалися на програми з українськими ведучими. Коли були закриті українські програми, в тому числі "Музика для дорослих", щось ніхто з журналістів каналу не протестував і не страйкував. Натомість коли Михайло Крупієвський та Артем Шевченко запропонували Марічці та багатьом іншим митцям повернутися, "патріотичні журналісти" готові були зробити все, щоб українська культура залишилася поза ефіром.

Конфлікти з Кагаловським почалися в мене значно раніше. Я не оприлюднював їх, сподіваючись, що зможу якось переконати Костянтина залишити канал вільним. Пам'ятаю, якось, коли ми спілкувалися, зателефонував до мене Сергій Пашинський із проханням допомогти інформаційно Тетяні Чорновол, яку затримали міліціонери в "Межигір'ї". Кагаловський узяв мій телефон і почав писати Пашинському хамські повідомлення, а потім і озвучив їх уголос. Я не розумів такої реакції й мені довелося згодом вибачатися перед Сергієм через цю незручну й гидку для мене ситуацію. Репортаж про затримання Чорновол ТВі тоді показав. Конфлікт поглиблювався.

Таких історій було безліч і журналісти пам'ятають сюжети, які заборонялося показувати через прохання Клюєва або Льовочкіна.

На ТВі, звичайно, було більше свободи, ніж на інших каналах. Але справжнього етичного кодексу й захисту від втручання власника не було. Тому цей канал ніколи не був опозиційним.

Я завжди вважав, що це навіть добре. За винятком тих випадків, коли власник пропонував навмисно та безпідставно знущатися з опозиційних політиків. Канал був незалежним та критичним у розповідях про владу. А сама влада уже вважала його опозиційним.

На відміну від Кагаловського, останні 2-3 роки я жодного разу не спілкувався ані з Клюєвим, ані з Льовочкіним. Як мені відомо, Артем Шевченко теж з ними не спілкувався.

У ці дні через популярні сайти вилилося стільки брехні, що я не встигав, а деколи й не вважав за потрібне її спростовувати. Час усе розставить на свої місця

В останньому інтерв'ю Кагаловський стверджує, що дружить із Клюєвим, із Сівковичем (із яким у мене справді ще з часів СТБ хороші стосунки, хоча й різні політичні погляди). Але я, на відміну від Кагаловського, не просив про допомогу ані першого, ані другого. І на прохання Сівковича не втручатися в цю ситуацію пояснив, що юридично я в неї і не втручався, а морально підтримую колег, у яких з'явився шанс зробити справжнє українське телебачення.

У ці дні через популярні сайти вилилося стільки брехні, що я не встигав, а деколи й не вважав за потрібне її спростовувати. Час усе розставить на свої місця, а ефір покаже, хто талановитий фахівець, а хто, не менш талановитий, дозволив обдурити себе обіцянками отримувати зарплату до кінця року.

Одкровення Кагаловського вразили мене. Або він лукавить, або Клюєв, як і загалом інші служники Януковича, плюють на закон. Схоже, друге. Досі не визначено і не встановлено судами, хто насправді є рейдером, а хто – законним власником. Альтман чи Кагаловський? Кому належала британська компанія, яка раніше контролювала ТВі? Мені самому цікаво отримати відповіді на ці запитання. У час, коли каналом керував я, кіпрські компанії, що мали відношення до каналу, справді пов'язувалися із Кагаловським, і це було зазначено в рішенні американського суду. Але з ким пов'язані британські компанії – невідомо.

Маю надію, що Верховна Рада підтримає мій та Миколи Томенка законопроект про прозорість медіавласності й у подібних ситуаціях українські медіа не опинятимуться. Адже в Україні лише в декількох відсотків ЗМІ власність є прозорою.

На жаль, конфлікти з Кагаловським були пов'язані не так із його британським громадянством, про яке він весь час згадує, як із російським, про яке чомусь мовчить, але якого ніколи не залишав. Адже не на фільми BBC замінили українські програми, а на шоу із російськими ведучими.

Я знаю, що українські ведучі кращі! Я знаю, молода команда ТВі зробить один із найкращих каналів, чесні новини й картинку в ефірі, якими однаково пишатимуться і ті, хто їх створюватиме, й ті, хто їх дивитиметься. Українську культуру не поховає ніхто, скільки грошей на це не викидали б!

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ