Після доволі товстого шару снігу, котрий практично не прибирався з вулиць столиці, нині Київ принишк під товстим шаром пилу й бруду. Але лише окремі кияни тихенько цікавляться: а де ж ті машини для прибирання та поливання, на які нинішня команда успішних менеджерів виділила сотні мільйонів коштів? Навіть розкритикована радянська влада зі своїми ідеологічними менеджерами за Києвом дивилася значно ліпше. А нинішня після короткого періоду активності, що принесли місту кілька потрібних розв`язок, здається махнула рукою на столицю, котра вперто продовжує на виборах голосувати проти команди нинішнього президента Януковича.

А й справді: скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться. Скільки для цих впертих і невдячних киян не роби, а вони не сприймають славну донецьку команду. То нехай поковтають пилюгу, котра за півроку зібралася на вулицях, не змита весняними дощами. А владі цей бруд якось байдужий, вони з нього вийшли й все життя в ньому порпаються. Та й нині – з офісу в машину, а з машини – в зелене передмістя, подалі від смогу мегаполісу.

Судячи з усього, влада знайшла якийсь інший спосіб утримування столиці у власних руках напередодні неминучих виборів. Хоча можна й не шукати. За відрихтованим ними ж законом про столицю повноваження мера зведені до представницьких функцій. Нехай опозиція гризеться між собою за право висунути свого узгодженого представника на посаду мера. Ну виберуть, ну і що? Розпорядження бюджетом залишиться в руках голови адміністрації. А в кого гроші – в того й… Правильно, в руках опозиція. Принаймні попередній досвід у цьому переконує.

Олександр Попов видався багатьом киянам на початку його київської епопеї цілком притомним і адекватним управлінцем. Але останні півроку розчарування охопило найоптимістичніших. На вулицях запахло Комсомольском, його рідним містом, де він, як стверджується, був цілком успішним мером. А у великій грі Олександр Павлович виявився гарним підносчиком патронів. Але не більше.

Вимагати більшого може лише пан генеральний прокурор Пшонка за підтримки своїх надзвичайно принципових і чесних заступників, котрі нині уособлюють вінець справедливості української правової держави. Тому 10 мільйонів гривень виділених Кабміном у травні лише на ремонт генпрокурорських будівель – копійки у бюджеті. А Кузьміну й Фроловій – подяка за добре виконану чесну працю. І це крім величезної мегаспоруди, котра нині зростає біля центрального офісу Гепрокуратури на Різницькій не по днях, а по годинах. Кажуть тягне десь на мільйонів 200. Але хто ж їх там ці гроші посміє рахувати?!

Так хто спроможний зламати цю залізобетонну систему, котра вростає в землю країни як ракова пухлина й роз`їдає її останні животворні клітини?...

Виктор МОРОЗ