Прочитав я оце про «Стугна» і згадав Брежнєва.

Точніше - історію, яка сталася, коли нинішній міністр нашої оборони генерал-полковник Полторак був просто Стьопою і ходив у восьмий клас Веселодолинської середньої школи.

Напередодні ювілейного 9 травня ветерани Другої світової війни начебто написала листа «дорогому Леоніду Іллічу». В ньому вони «язичок» на пляшці горілки, який при спробі відкрити частенько відривавсь і псував людям святковий настрій, просили замінити на щось зручніше. Брежнєв, прочитавши, відклав листа, підійшов до бару, взяв до рук пляшку «Столичної» у експортному виконанні і довго вивчав закрутку. Не знайшовши «язичка», мовив: «Привередничают ветераны».

От і нинішні, діючі фронтовики, «прівєрєднічають».

Але не щодо недосконалого доступу до вмісту пляшки з оковитою - стосовно знарядь протитанкової оборони.

У березні в одному з телеефірів генеральний директор "Укроборонпрому" Роман Романов повідомив про початок масового виробництва ПТРК «Стугна-П». Наші системи, - сказав він, - вже замовили Міністерство оборони і Національна гвардія. І уточнив: «Стугна» - український аналог славнозвісного американського «Джавеліна», і ця грізна зброя вже почала надходити у фронтові підрозділи.

Наприкінці квітня на тому ж телеканалі з'явився перший заступник керівника того таки концерну Сергій Пінькас і знову заспівав хвалу вітчизняним протитанковим ракетними комплексам. За його словами «українські ПТРК «Стугна» навіть мають низку конкурентних переваг над американським аналогом і вже майже рік, тобто ще з 2014 року (!), надходять у війська.

Я не питатиму, чому, маючи власний надсучасний комплекс, Україна не полишає спроб випросити у Обами його «Джавеліни».

Зрозуміла річ: постачання американської зброї, окрім посилення обороноздатності української армії, матиме десятикратно більшу політичну вагу і знаменуватиме перехід на принципово інший рівень підтримки США у нашому протистоянні з путінською Росією.

Людей цікавить інше: чому в умовах, коли основною наступальною силою російських військ і терористичних угруповань є танки й бронемашини, коли чи не щодня Росія перекидає на Донбас нові й нові колони панцерників, з яких формуються нові й нові ударні групи, - чому на українські передові позиції досі не надійшли розрекламовані «Стугна» - принаймні у помітній кількості? Чому - попри те, що виробництво ПТРК оголошено пріоритетним, і наші збройні сили мали отримати їх, за заявами функціонерів «Оборонпрому» «ще 2014 року»?

Пояснення напрошується єдине: «Стугна», замість відправити фронтовикам, розставляють у складських ангарах, як свого часу Брежнєв розставляв у кремлівській шафі пляшки з європейськими закрутками. А українці тим часом змушені морочитися з «язичками» - тобто, воювати старими протитанковими рушницями.