Кілька слів про Василя Зінкевича, які, можливо, не скаже ніхто, окрім мене...

Присутність таких людей в кожній культурі - на вагу золота. І не тому, що він має гарний голос і багато років не зраджує українській пісні. А перш за все тому, що він - надзвичайо висока Людина у своїх філософських роздумах про рідну культуру, про силу рідного слова і пісні, про місію Співця у сучасному прагматичному і зматерилізованому світі. Він - носій генетичного Коду Нації.

Мені надзвичайно прикро, що його так мало - і не лише з піснями, а перш за все зі своїми думками, своїми поглядами, своєю надзвичайною високістю душі і ясністю думки. Він - справжній Гуру нашої культури. Такі люди мають панувати в інформаційному просторі нашої країни, кожне його авторитетне Слово повинно проростати в душах наступних поколінь. Бо він - справжній Майстер. Атлант, який тримає українське Небо над усіма нами.

Масова культура і мода на все скороминуще відфільтровує все талановите і неординарне, все рідне і національне, все невимовно близьке і дороге нам, залишаючи нащадкам розпіарених посередностей.

Але - хто має розуміння, той знає - ім'я Василя Зінкевича уже вписане золотими літерами в скрижалі нашої культури.

Я пишаюся, що живу з ним в одному часі і в одній країні. І роблю з Ним одну справу. Щастя і добра Маестрові на довгі, довгі роки...