Чому ми не Ізраїль? Зовсім не тому, що у нас немає найпотужнішого у світі міжнародного лобі, що у нас у владі дефіцит лідерів, пасіонарних та компетентних одночасно, що нема поставок зброї із-за кордону, нема значних фінансових вливань.

І не тому, що держава Ізраїль не дотримувалася одностороннього перманентного перемир'я, не намагалася подобатися усім бюрократам ЄС, не посилала на круглі столи з зовнішніми ворогами своїх внутрішніх ворогів в якості переговорників, не погоджувалася змінювати свої закони і конституцію під тиском зовнішньої військової агресії.

Насправді, стартові позиції України набагато сильніші. Ми вже давно країна зі своєю територією, ми 24 роки як маємо державу з розкрученим двома Майданами брендом, у нас колосальний потенціал автономності, даний природою - у продовольстві, у енергоресурсах і сировині. Та й підтримка світу, все-таки, не така вже й мала.

То чому ж ми не Ізраїль?

Причина у тому, що правлячий клас так і не навчився об'єднуватися з народом - хоча б тоді, коли це потрібно, коли це стосується виживання. Не навчився народу довіряти, спиратися у важкі часи, спілкуватися, пояснювати свою стратегію.

Об'єктивно кажучи, влада, котра прийшла на хвилі Майдану, хоч спорадично, але намагається і провести реформи, і дати відсіч Росії. Але робить це вона "як завжди", не враховуючи наявність активного суспільства як суб'єкту. Класично - верхи правлять по-старому, генеруючи ще раз і ще революційну ситуацію. Бо низи по-старому вже не хочуть.

Приміром, влада реально побоюється Правого сектору. По-справжньому вважає його джерелом фізичної загрози для себе. Боїться, вважає провокаторами і небезпекою інших. Але це помилковий страх.

Як людина, котра спілкується з впливовими людьми і у владі, і у "революційному середовищі", я точно знаю - першим не слід боятися других, а другим не слід так тотально ненавидіти перших.

Помиляються обоє.

Для мене це емпіричний факт і загадка водночас.

Я хочу, щоб люди у обох таборах хоча б задумалися над цим, послухали свою інтуїцію.

PS Згадую ситуацію зі снігом у столиці у березні 2013-го. Тоді столична влада боролася з снігопадом окремо, а населення столиці - окремо. Здається, з тих пір нічого не помінялося, тільки лиха більші стали.