Сьогодні, 10 травня, у Польщі відбувається перший тур президентських виборів. Навряд чи вдасться визначити переможця. Тому це зроблять 24 травня під час другого туру.

Фаворитами з-поміж 11 кандидатів уважають нинішнього президента Броніслава Коморовського, який представляє партію "Громадянська платформа", і кандидата від партії "Право і справедливість" Анджея Дуду. Очевидно, саме вони й змагатимуться за президентську булаву в другому турі.

Щоправда, в їхню суперечку може втрутитися колишній рок-музикант Павло Кукіз, за якого, згідно соціологічних опитувань, нині готовий проголосувати майже кожний шостий поляк, але, очевидно, виборці все-таки не купляться на політичну екзотику.

Україні важливо, аби з виборами нового президента Польщі не змінилась її роль як адвоката нашої держави. Очевидно, все залишиться, як було,хоча слід рахуватися з безпрецедентним тиском Путіна на Європу.

Було би великою помилкою з боку України не надавати пріоритетного значення стосункам з Польщею, вважаючи, що наш сусід і так займає проукраїнську й антиросійську позиції. На перший план зараз виходять навіть не стільки воєнні, скільки економічні параметри, і Польща змушена з цим рахуватися. Звичайно, вона робитиме ставку на Україну як свого політичного союзника, а ось з економічної точки зору задля захисту своєї національної безпеки шукатиме інших партнерів. І тут можливі варіанти.

Кремль нахабно втручається в політику Європи, прагне пересварити між собою країни, які входять до Європейського союзу, взагалі зруйнувати цю структуру і НАТО. Для цього в уявленні Путіна всі засоби згодяться. Мова йде не лише про прямий підкуп на державному рівні, а й про явне та завуальоване залякування.

Поляки ще не забули про смоленську катастрофу, в результаті якої загинув цвіт нації. Небезпідставно вони звинувачують у трагедії росіян. Тепер не лише польський, а й будь-який європейський лідер спочатку добре подумає, перш ніж полетить до Москви, особливо якщо його країна проводить непривабливу, м'яко кажучи, політику з точки зору Москви.

Путіну вдалося залякати Європу та й увесь світ. Звісно, політики цього явно не показують, але шлях умиротворення агресора, на який стала Європа, свідчить саме про це.

З іншого боку, Польщі все важче буде залишатись адвокатом України, якщо в нашій державі не здійснюватимуться реальні, а не бутафорні реформи. Час "потьомкінських сіл" уже давно минув, і Європа неозброєним оком бачить, що ж насправді відбувається в Україні.

Польща, однак, повинна усвідомити, що якщо Путіну вдасться розправитися з Україною, то наступною жертвою може стати вона сама.