Із самого початку земельної реформи влада взяла курс на ринок землі сільськогосподарського призначення. Однак через неготовність до його запровадження, а тепер - через боязнь того, що її масово скуплять, цей процес постійно відкладається. Серед останніх обіцянок - відкриття ринку землі вже з початку 2016 року. Тоді ж, відповідно до Земельного кодексу України, закінчується дія мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

Україні давно потрібна нова земельна реформа. Вона має врегулювати ринок землі, передати її в руки тих, хто справді її обробляє, обмежити право користування землею латифундистів і великих орендарів (фактично - сучасних поміщиків), значно збільшити рівень зайнятості на селі, зміцнити фінансову базу сільських громад. Реформа відкриє шляхи для залучення у сільське господарство кредитів та інвестицій, зокрема й - іноземних.

До того ж проблему ринку землі потрібно розглядати у тісному взаємозв'язку з проблемою становлення системи сільськогосподарського кредиту.

Тому, під час підготовки нової земельної реформи, слід врахувати чимало нюансів, які необхідно закріпити у новому Земельному кодексі України.

• По-перше, йдеться про скасування приватної власності на землі сільськогосподарського призначення. Земля переходить у державну власність і передається у довічну оренду з правом спадкування тим, хто її буде обробляти. Така оренда майже не відрізняється від права власності на землю. Селянинові важливо те, що за таких умов він і його нащадки мають усі права на користування землею. Отже, він буде зацікавлений у збереженні та підвищенні родючості ґрунту і зростанні ефективності господарювання на землі.

• По-друге, щоб процес переходу від права власності на землю до права її довічної оренди відбувався якомога безболісніше, власники земельних паїв, які мешкають поза населеним пунктом, до якого приписана земля, і не працюють на ній, а також ті, хто не в змозі уже її обробляти, в установлений законодавством термін повинні свій пай передати сільськогосподарському кооперативу або продати державі чи тому селянинові чи переселенцю з міста, який бере цю землю в довічну оренду для обробітку. Це поліпшить матеріальне становище сільських пенсіонерів, які на сьогодні становлять значну частку власників паїв, або забезпечить отримання коштів їхнім спадкоємцям, які переселилися у міста і землю не обробляють.

• По-третє, слід заснувати державний земельний банк для торгівлі землею, яку власники паїв самі продати не можуть, а також для надання кредитів на придбання права оренди землі.

• По-четверте, усі мешканці сіл, зокрема й пенсіонери, сільська інтелігенція повинні мати право на присадибні земельні ділянки площею, не більшою за встановлений органом місцевого самоврядування розмір. Жителі міст повинні мати право на земельні ділянки під городи, сади і виноградники у встановленому законом розмірі.

• По-п'яте, щоб якнайшвидше вирішити проблему житла та зекономити землі під такі забудови, держава повинна сприяти реорганізації дачних селищ з капітальними будинками. Наприклад, взяти на себе (зокрема й на засадах державно-приватного співробітництва) витрати на їх інженерне облаштування, будівництво об'єктів соціальної і комунально-побутової інфраструктури.

Загальна площа земельних угідь у користуванні одного орендаря має бути обмежена розміром, який може обробляти його сім'я. Найманих працівників орендар може залучати лише на проведення сезонних робіт (сівба, збирання врожаю) і не більше за законодавчо встановлену кількість.

Також слід провести переукладання договорів оренди з державою на нових умовах, які випливають із вимог нової земельної реформи. Латифундисти, які зараз переважно є й зернотрейдерами, можуть ними залишатися, поки такими не стануть об'єднання сільськогосподарських кооперативів.

Своєю чергою право довічної оренди може служити забезпеченням погашення іпотечного кредиту. Механізм іпотечного кредитування під орендовані ділянки землі нічим не має відрізнятися від того, який встановлено для іпотечного кредитування під заставу землі, яка перебуває у повній власності позичальника (зараз у цій власності перебувають землі несільськогосподарського призначення).

Із метою подолання протиріччя між роздрібненими земельними ділянками окремих орендарів і вищою ефективністю ведення великих господарств (можливість застосування потужної техніки, дотримання сівозмін, ведення багатогалузевого господарювання тощо) держава повинна ініціювати і надавати відповідну допомогу в заснуванні на селі різних типів кооперативів - виробничих, обслуговуючих, споживчих, кредитних. Саме кооперативи мають стати основною організаційною формою господарювання на селі, а тому їм потрібно надавати відповідне сприяння з боку держави і всього суспільства.

Окрім цього, під егідою Мінагропроду потрібно, нарешті, охопити усі села країни кредитними спілками. На базі кредитних спілок з часом слід заснувати місцеві кооперативні банки відповідно до статті 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До заснування місцевими банками центрального кооперативного банку нагляд за діяльністю місцевих кооперативних банків та їх регулювання слід покласти на Національний банк України. Кредитні спілки та кооперативні банки разом з державним земельним банком становитимуть систему сільськогосподарського кредиту.

Коли ж українське село відродиться, довічну оренду землі можна буде замінити власністю на землю, а ринок права оренди - ринком землі.

У початковий період проведення запропонованої земельної реформи може дещо знизитися товарність сільського господарства. Саме тому її необхідно провести швидко і чітко, чому має передувати широкомасштабна роз'яснювальна робота.

Зрозуміло, реформування аграрного сектору економіки досить складний і відповідальний процес. Фактично з прийняттям нового Земельного кодексу України наша країна увійде у вирішальний етап реформування сільськогосподарського сектору АПК. Насамперед буде повернено на село багатогалузеве сільськогосподарське виробництво, і у першу чергу тваринництво, яке забезпечить країну відповідною продукцією, новими робочими місцями, органічними добривами, які вкрай потрібні для вирощування органічної рослинницької продукції. Реформування економічних відносин покладе початок відродженню українського села, зменшить рівень безробіття на селі та витрати держави на виплати допомоги безробітним, поверне мільйонам селян почуття господаря на землі та створить умови для успішного господарювання на ній.