Вкотре за останні тижні в кабінетах нових урядовців чую новий термін «криголам». (Здається, першим це сказав Мирослав Маринович, а може, Айварас Абромавичус, а може, хтось інший, бо нові поняття літають у повітрі, тож я не здивуюся, коли декілька людей озвучують їх одночасно.)

Криголам. Так називається людина, яка бере на себе персональну відповідальність за те, щоб зламати певний пострадянський, середньовічний чи корупційний механізм (часто всі три згадані ознаки зустрічаються водночас). Важливо, що конкретно і власноруч. Конкретно і власноруч.

Сьогодні таких криголамів («ледоколов», «icebreakers») уже досить багато. Вони можуть посідати певні керівні позиції або ж бути просто волонтерами. Можуть мати політичний мандат на зміни чи не мати його, роблячи все на свій ризик. Це неважливо. Важливо, що їх об'єднує певна соціальна роль.

Нам треба розбити цей старий покручений асфальт. Тендітне зелене листя Нової Країни саме не проб'ється, потрібен криголам. Потрібні сотні їх, у кожному міністерстві, у кожному великому місті і малому містечку, на кожному державному підприємстві. Якщо порахувати, потрібно десь 6000 криголамів.

Зазвичай такі люди приходять ззовні, з-поза меж системи. Хоча іноді бувають і ренегати, що «зрадили» систему, яка їх виростила. Де ж нам узяти 6000 криголамів? Як нам захистити їх від атак згори, із повітря? Від масованих обстрілів з г****метів? Від взяття на абордаж тітушками, що перевдягнені щоразу в нові костюми шахтарів, учителів, бійців чи академіків?

Новій країні потрібні нові герої, і не лише на фронті. Точніше, не лише на тому фронті, але й на цьому.

Може, заснувати «Орден криголама»?