Обсерваторна гірка – мало не дзеркало українських революцій. Містика це чи паралельна реальність політичної кон'юнктури, однак можна прослідкувати певну закономірність: як тільки створена і патронована одіозним Сівковичем ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"» починала впритул наближатися до забудови перлини київської старовини, Обсерваторної гірки, ставалася народна революція!

Так було 2004-го, так сталося й у 2013-му... Я ж у містику не вірю і схильна думати, що прагнення клану Сівковича забудувати старовинну гірку – це всього лише один із симптомів ілюзії повної безкарності жорстоких гебістських авантюристів, наділених великими зв'язками у сусідній мілітарній країні, які думають, що вдала інтрига надає їм право розпоряджатися геть усім в Україні. Якось у передреволюційні часи Кучми тогочасний головний архітектор Києва В. Присяжнюк, виправдовуючи проведене таємно й без кворуму засідання містобудівної ради, де розглядався проект будівництва «Вітою» 12-поверхівки, пошепки повідомив членам громади, що дзвінок до нього надійшов із такого високого кабінету, що у нас немає жодного шансу на перемогу.

Однак якраз тоді, коли безкарність і відчуття вседозволеності у таких, як Сівкович, сягає найвищої позначки, у народу уривається терпець.

Хай там як, а до зазначеного вище симптому чинна влада, обрана народом у результаті перемоги у Революції гідності, має ставитися дуже уважно. Допоки майстер політичного деструктиву та його оточення не будуть усунуті не лише з політичного Олімпу, а й зі скромнішої гори – Обсерваторної, спокійна й поступальна еволюція країни буде під постійною загрозою. А влада ризикуватиме стати черговим заручником інтриг материх гебістів-феодалів.

І саме у цьому контексті хочу довести до відома обраної нами влади: більш ніж десятилітня війна за історичну Обсерваторну гірку між одіозним Сівковичем (засновникм і почесним головою ПрАТ) і територіальною громадою мікрорайону Центральний (її солідарно підтримують видатні діячі науки і культури, відомі журналісти, народні депутати, активісти) не скінчилася і може перейти у гостру фазу.

Бо той, хто думає, що на сьогодні зловісна тінь Сівковича не має жодного впливу на політичне життя в Україні, на жаль, дуже помиляється. Показово, що крихітний неопізнаний літальний об'єкт (ні, радше неопізнаний нелітальний об'єкт, бо авіакомпанія «Віта» не літає, а будує, за чутками ж узагалі торгує доволі небезпечним товаром) ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"», де працює лише 28 чоловік, із таємничими прибульцями-засновниками, інформацію про яких із відкритих джерел дістати неможливо, очолюване нікому не відомим директором-винахідником, про якого у Goоgle можна прочитати, даруйте, не більше, ніж про скромного автора цих рядків, так от, це ПрАТ має дуже велику підтримку й у судах, і в органах влади, і почувається напрочуд впевнено й безкарно. Та, схоже, секрет впливовості цієї крихітної нелітальної авіакомпанії має просту розгадку: інтереси ПрАТ у публічному полі представляє син Володимира Сівковича – Олександр.

Небайдужа до історії свого міста громада не дозволила ПрАТ Сівковича побудуватися на території унікальної Обсерваторної гірки у безправні часи Кучми й у страшні часи Януковича. І наразі громада не допустить того, щоби після нашої суспільної перемоги у Революції гідності кат революції, відомий широкому загалові через причетність до кривавого придушення студентського Євромайдану, отримав від чесно обраної народом влади карт-бланш на легалізацію земельного злочину у самому серці Києва. Слово «злочин» абсолютно точно відображає ситуацію, яка склалася навколо ділянки землі у межах унікальної пам'ятки історичного київського ландшафту, що у документах Міністерства культури іменується «визначне місце Обсерваторна гірка».

Все, що робила й робить упродовж 10 років авіакомпанія «Віта» як на орендованій ділянці у 22 сотки, так і за її межами, є фатальним нехтуванням законами України й правами людини:

– афери зі площею орендованої ділянки;

– протизаконна вирубка дерев у парковій зоні (знищено понад 70 дерев цінних порід);

– руйнування історичного ландшафту (зриття гірки, встановлення бетонних плит);

– незаконне спорудження фундаментального забетонованого паркану на кістках пращурів (цих місць сягає древній некрополь);

– нахабне захоплення прибудинкової території будинку 32-б, що на вулиці Гоголівській (мешканці будинку викликали міліцію, яка зафіксувала порушення закону, однак у часи панування Януковича на результат було сподіватися марно);

– брутальне залякування членів територіальної громади (під час Революції гідності на зазначеній прибудинковій території осіли кремезні чолов'яги, які впритул знімали на камеру незгодних із будівництвом, погрожували, викликали держохорону, деякі члени громади помітили стеження за собою);

– порушення договору оренди (утримання орендованої території у незадовільному стані);

– спотворення історичної спадщини киян – садиби видатних українських художників В. Д. Орловського та М. К. Пимоненка (до речі, існує стаття Карного кодексу України, що передбачає карну відповідальність за псування й руйнування історичної пам'ятки) і таке інше.

Міністерство культури навіть штраф наклало на ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"» за нищення історичного ландшафту на охоронюваній державою території (на той час Мінкульт очолював Євген Ніщук, громада дуже вдячна Євгенові за дієву допомогу!). Проте авіакомпанія Сівковича позивалася у суді до міністерства. І попри очевидність наданих доказів злочинного руйнування історичної пам'ятки, ПрАТ виграло справу в Окружному адміністративному суді Києва (головувала суддя Н. М. Клименчук). Засідання було схожим на виставу абсурду: один суддя спав, двоє інших роздратовано переривали свідків, коли ті надавали незаперечні докази вчинення злочину авіакомпанією, та реготали, коли громада розповідала про унікальні старожитності, що розташовані у межах пам'ятки. Водночас до адвоката ПрАТ лакеї в мантіях зверталися з улесливою поштивістю. Якщо опоненти ПрАТ увесь час наводили докази, то його адвокат майже весь час, поки тривав суд, мовчав. Та це не вплинуло на вирок суддів. В апеляційному суді справедливість була відновлена, перемогла культура: Міністерство культури і громада виграли суд.

Здавалося б, справедливість починає відновлюватися?

Однак відбувається абсурдна річ: навіть на засіданні земельної комісії Київради знаходяться прихильники ідеї залишити в силі договір оренди землі авіакомпанією «Віта». Ідею такого собі «компромісу» виголосив депутат Київради від «Удару» В. Михайленко. Мовляв, «Віта» ПООБІЦЯЄ (!) нам не будуватися, за що їй залишать зазначену ділянку (даруйте, а навіщо їм тоді та ділянка, квіточки там вирощувати, щоб тішити наше око?).

Одним із аргументів, який виголошують прихильники ідеї залишити команді Сівковича ділянку є те, що нібито у «Віти» там є «приватна власність». Виставляю світлину цієї «приватної власності», щоби кожен зміг переконатися, що то таке.

Так от, ця так звана «приватна власність» – це страшна руїна двоповерхівки, що не підлягає реконструкції, яку, як вважають жителі навколишніх будинків, навмисне підпалив «інвестор», аби мотивувати необхідність будівництва на цьому місці. У результаті підпалу від будиночка, який перейшов до ПрАТ Сівковича від радянських торфорозробниів, не залишилося майже нічого. Тому цілком логічно вилучити цю «приватну власність» в «інвестора» у зв'язку з тим, що насправді її не існує.

А ще, до питання про виконання ПрАТ умов компромісу, – щодо цього чітко і зрозуміло висловився адвокат, який представляє інтереси авіакомпанії. На засіданні земельної комісії він на повний голос із неприхованою зверхністю повідомив: «Мы строить будем. Мы имеем право строить». До слова, за документами Мінкульту, будівництво на зазначеній ділянці категорично заборонене. Можливі лише реставраційні роботи.

От і постає запитання: які діяння представників ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"» і їхнього патрона-авантюриста можуть бути підставою для довіри з боку громадянського суспільства? За які їхні вчинки ми довіримо їм безцінну землю у історичному центрі стародавньої столиці?

Може, за організацію звірячого побиття протестувальників (переважно студентів) 30 листопада 2013 року забороненими у світі пластиковими кийками, призначеними для придушення бунтів на зоні? Або, можливо, пан Сівкович отримає ласий шмат історичної київської землі за проявлену кмітливістьв організації тендерів, які чомусь вперто вигравав його син Олександр, у період, коли цей шахрай обіймав посаду секретаря РНБО? А ще на сайті ОРД стверджується, що В. Сівковича підозрювали у зв'язках з організованою злочинністю (із бригадою «Соболя»). І щось не чутно було, щоби пан Сівкович позивався до сайту із метою відновити зневажену честь... Можливо, його наділяють землею за очільництво сумнозвісної комісії щодо отруєння Ющенка, яка була створена одразу ж після інциденту й зробила дивовижний висновок, що стан здоров'я кандидата у президенти пов'язаний зі хворобою спини (цікаво, чиє замовлення виконував тоді Сівкович)?

А ще репутація ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"» підмочена підозрою у махінаціях з аерофотозйомкою. А ще просторами мас-медій шириться інформація про фігурування зазначеного вище персонажа у німецькому розслідування щодо торгівлі зброєю (пан Сівкович нібито брав участь у КДБ-шній операції з адаптації майна Західної групи військ, Тарас Чорновіл в інтерв'ю «Тижневі» стверджував, що Сівкович свого часу був шефом Путіна). А ще Сівкович був дуже щільно пов'язаний із російським «Лукойлом». Якщо всі пазлики скласти докупи, стає зрозуміло, чому Сівкович так безкарно почувався у передреволюційні періоди. А ще стає зрозуміло, в чиїх інтересах діяв зловмисник, плануючи жорстоке побиття студентів.

Адепти «Віти» апелюють до того, що ПраТ сплачувало податок місту. Та впродовж останніх років воно припинило платити податки, вочевидь відчуваючи ту саму безкарність. Крім того, збитки від руйнування безцінної пам'ятки, пов'язаної з іменами Врубеля, Рєпіна, Нестерова, Прахова, Малевича, Лисенка, та інших титанів культури, не співставні з тими податками, які б мала сплачувати «Віта», якби навіть вона це робила.

Тож єдиний вихід – розірвати договір оренди зі ПрАТ «Авіакомпанія "Віта"». Ми хочемо, щоби представники киян у Київраді чітко усвідомлювали, що означатиме продовження злочинного договору. А це означатиме лише одне: забудова перлини київського історичного ландшафту почнеться вже завтра! Вже завтра з лиця землі зникнуть такі унікальні пам'ятки, як легендарне «Урочище Олегова могила» зі стародавнім некрополем, буде спотворена й зруйнована садиба В. Д. Орловського та М. К. Пимоненка, взірець терасного садибного планування, втратить сенс існування славнозвісного телескопу Астрономічної обсерваторії КНУ, сконструйованого Ертелем у 1838 році, – багатоповерхівка затулить собою півнеба (до слова, обсерваторія от-от має отримати статус об'єкту, охоронюваного Юнеско). А ще, оскільки ділянка розташована у долині підземної ріки Скоморох, у разі будівництва екологи прогнозують екологічну катастрофу, масштабне підтоплення території (до слова, це – одна з найбільш серйозних зон ризику підтоплення у Києві). А ще це означатиме, що ера неопізнаних літальних сівковичів, майстрів інтриги на крові, в Україні ще не скінчилася. Дуже сподіваюся, що це не так...

Нас лякають судом: мовляв, «Віта» подасть до суду й виграє його. І поверне землю через суд. Та ми сподіваємося, що якщо на наш бік у суді стане Віталій Кличко, навряд чи якийсь там Сівкович зможе виграти у такого потужного важковаговика.