Вчора заступник директора МВФ Девід Ліптон назвав діючий український уряд єдиним за всю історію України, який дійсно проводить реформи.

У МВФ з Україною, нажаль, "за всю історію" ніколи не було стійких та довірливих відносин. Позиція української сторони зводилась, переважно, до способів обійти формальні критерії виконання програм задля отримання чергового траншу.

Так, наприкінці 90-х виявилось, що Україна "випадково" сфальсифікувала розмір валютних резервів, який завжди був та залишається одним із ключових критеріїв виконання програми. МВФ був змушений проводити спеціальне розслідування.

У 2009 році проблеми виникли одразу після видачі першого траншу. Виявилось, що український уряд аж ніяк не бажав насправді балансувати бюджет Нафтогазу. Користуючись неточностями щодо критеріїв підняття комунальних тарифів, тодішній уряд знайшов спосіб фактично не виконувати основну частину програми. Результатом стала відставка керівника місії.

Переформатована в 2010 році під новий уряд програма реально прожила менше року. В 2011 МВФ був вимушений заявити, що "вирішив взяти паузу" у відносинах з Україною.

Тому задоволення МВФ від співпраці з Україною є, дійсно, проривом у наших відносинах. Але не потрібно забувати, що і МВФ за 20 років змінився. Фонд почав менше акцентувати на конкретних способах економії бюджетних коштів, натомість активніше пропонуючи урядам надати та спільно погодити реалістичний план збалансування державного бюджету.

Чесний діалог та гнучкість обох сторін дозволила налагодити продуктивну співпрацю, що для України дуже важливо, адже у працівників Фонду найбільший в світі досвід виводу країн з фінансово-економічної кризи. Наразі, окрім України, МВФ надає допомогу по стабілізації економіки ще 35 країнам на всіх континентах, за винятком Австралії.