Рік тому стався знаменитий не так своїм варварством чи жорсткістю, скільки вокальними талантами міністра закордонних справ, напад на посольство Росії в Києві.

Минув рік, і невідомі, але добре організовані та підготовлені розмолотили українське генконсульство в Ростові-на-Дону.

Старались. Дуже. І 17 вікон вибили, і табличку зірвали, і яйця, і тд. Ну, і ЗМІ російські ніколи не сплять, а вже о третій ночі порадували російського телеглядача відповідною картинкою.

Все це дає підстави думати, що напад організовано російською державою, як відплата за минулорічне приниження російського посольства в Києві.

Загалом подібні акції відплати - від убивств до дрібних провокацій - це візитна картка російської державності.

І добре, що без жертв серед українських дипломатів.

І оце "добре" вкотре повертає до питання: а в чому цінність дипломатичних відносин України з варваростаном? Навіщо нам потрібні посольство і консульства в Росії?

Адже окупація триває, війна триває, українці від російської зброї гинуть, українські заручники російського правосуддя не можуть отримати ні найменшої допомоги від консулів, товарообіг зменшується, торговельні суперечки набирають обертів.

І в той де час у нас досі працюють дипломатичні установи, метою діяльності яких є розвиток відносин.

Петро Олексійович, Павло Анатолійовичу, ви і правда прагнете розвивати відносини з Росією, зміцнювати так би мовити і поглиблювати взаємовигідну співпрацю у всіх сферах?

Не виходить подумати за всю державу, то прикиньте хоча б якій загрозі піддаються щодня українські дипломати в Росії? Ви вже відклали гроші для компенсації, якщо з ними щось станеться? Чи вони свідомо йшли на ризик за великі гроші і їх не шкода?

Ну, то подумайте, скількох з них за цей час "обробили" російські спецслужби?

Мда, майже війна, про яку ви так переконливо розповідаєте міжнародній аудиторії ну ніяк не вписується у факт існування дипвідносин з Росією і робить вас, ну, як так би м'якше сказати, щоб не образити, - непослідовними.

Але це все без толку пояснювати, якщо за рік не зрозуміли, - пару тисяч доларів, повставляємо шибки, прикрутимо нову табличку, зафарбуємо плями від яєць і фарби на стінах, і вйо до дружби з Росією!

А вона, як бачите, нічого не забуває.