Кожен з нас знає простий педагогічний закон: якщо хочеш, щоб дитина була щасливою, підтримай її в корисних і правильних діях, і навпаки - поясни, посвари і покарай, коли робить шкоду.

Одні батьки дотримуються цих правил. Вони дають дітям чітке розуміння якої поведінки і яких результатів від них очікують. Допомагають у навчанні, діляться власним досвідом, поважають досвід інших. Заохочують, коли щось виходить, разом радіють результату. В такій сім'ї гармонія, лад і успіх. Діти виростають успішними, впевненими в собі, з часом допомагають батькам і виховують, виходячи з позитивної практики, вже своїх дітей.

Є батьки інші. Їх педагогічні прийоми зводяться до наступних: "Мовчати! Слухать, що я скажу! Ви всі тупі безмозклі ідіоти! Нічого путнього з вас не вийде. Вам би тільки жерти, харчів на вас не напасешся. Без мене ви - нуль без палички, здохнете на помийках".

Злидні, заздрість і злість до всього, всіх і кожного супроводжують таку родину по життю. Рідко, але буває, коли дитина виривається, втікає з цієї сім'ї, і власними зусиллями здобуває собі кращу долю. Інколи витягує з дна батьків та братів-сестер. Але це - винятки, які на те й є, щоб підкреслити правило. Зазвичай батьки і діти в сім'ї з порубаними крилами приречені на жалюгідне існування.

Народ - такий собі колективний батько і педагог. Більше чи менше відповідальний. По-різному талановитий у своїх педагогічних прийомах.

Від ціннісних та емоційних установок на майбутнє залежить те, яким воно буде.

Люблю Ліну Костенко.

"... А все залежить від людських зіниць.

В великих - відіб'ється вся епоха.

У звужених - збіговисько дрібниць."

Що бачу я, що підтримую, з чого радію.

По-перше. Створено Національну гвардію. Створено добровольчі батальйони міліції. Це - десятки тисяч патріотів зі зброєю в руках. Вони взяли на себе силу перших ударів російсько-терористичної агресії, а зараз відповідально захищають кожен свою ділянку лінії фронту. Про ці сторінки в історії країни напишуть ще не одну монографію. Проте найвищою оцінкою добровольчим підрозділам міліції є і залишається істерика російської пропаганди про "карателів".

По-друге. МВС перестало бути корпорацією монстрів. Демонстризуться, або зникають структури, чиї назви заведено було вимовляти пошепки, як то УБОЗ, УБЕЗ, МРЕВ, ДАІ, "зоологічні" підрозділи особливого призначення. Реально ведеться боротьба з організованими злочинними угрупуваннями в МВС.

По-третє. Не стало недоторканих. Раніше безкарні силовики стали дуже навіть доторканими, вчаться відповідати за законом. Арештовуються, звільняються з роботи, притягуються до відповідальності заступники міністрів, керівники державних служб та департаментів, начальники обласних управлінь, не говорячи вже про нижчі ланки. Міліція перестає захищати фальшиву честь мундира, коли мундир вдягли особи, які з честю та совістю на одному гектарі не спали. Охочі бачити цей процес у званнях, прізвищах, статусах, можуть погортати сайт МВС.

По-четверте. Система стає відкритою. Є реакція на звернення. Є живий (не формальний) міністр Арсен Аваков у Фейсбуці та Твітері.

По-п'яте. Вже влітку цього року на вулиці Києва та Одеси вийдуть нові інспектори патрульної служби. Восени вони з'являться у Харкові та Львові, до кінця року - у Луцьку. Молоді хлопці та дівчата, відібрані та навчені відповідно до кращих світових методик і технологій. Це тисячі нових обличь української правоохоронної системи.

Щиро сподіваюся, що Стратегія реформування МВС, представлена восени минулого року, вже зараз реалізується прийняттям чотирьох законопроектів, які вже розглядаються Верховною Радою: "Про органи внутрішніх справ", "Про національну поліцію", "Про сервісні послуги та сервісні центри" та "Про... безпеку дорожнього руху". Ці закони значно прискорять процеси реформування.

Бачу й інше. Знаю, що у чвертьмільйонному середовищі ще є і буде виявлено сотні нечистих на руку ділків. Не чекайте, що після кожного такого викриття міліція-поліція буде каятися і посипати голову попелом. На це немає ані часу, ані натхнення. А от покарання для жуліків-бандитів у погонах ставатиме все суворішим.

Єдине, мені шкода енергії і часу, коли хороші і талановиті патріоти займаються рекламною препарацією кожного покидька чи виродка, народженого у міліції. Коли з підкресленим мазохізмом смакують подробиці їх злочинів та гріхів. Коли за деревами не бачать лісу.

Помилки будуть. Відомо, їх не буває лише в того, хто нікуди не йде і нічого не робить. І спіткнемося ще не раз.

Один підніме палицю і кине свій камінь.

Інший - простягне руку допомоги.

У кожного батька свій вибір.