Україна і Вірменія - країни з доволі різним внутрішньополітичним життям але це на перший погляд. Якщо уважно приглянути, то можна помітити багато схожого і до болю знайомого для українців.Отже, що поєднує Київ-Єреван?

Транзит свободи.

Суспільство, що скинуло кандали страху перед системою - отримує ковток свободи, що покладе початок подальшій боротьбі.З цього починався Майдан: група молодих людей втратила страх перед системою і виступила проти неї. Перетворилась на гіганську людську хвилю і проковтнула диктатора.

Не має значення, які були вимоги на Майдані в Києві чи зараз в Єревані. Важливий приклад боротьби і дух свободи, поданий Майданом і підхоплений іншим народом, що знаходиться під гнітом системи.

Російська агресія: гібридна і прихована.

Гібридна війна до болю знайома для українців. В інформаційному полі відбуваються інтервенції дезінформації. В економіці точаться "торгівельні війни", а на Донбасі ведуться бойові дії.

Для вірменського народу знайома прихована російська агресія, що полягає в розміщенні на території їхньої країни чисельних "миротворчих баз" Збройних сил РФ, отримання контролю над атомними електростанціями і іншими важливи стратегічними об'єктами. Це обурює вірмен, бо вважають. що саме вони є господарями у своїй країні.

Економічна складова і прогнивша система.

Класика жанру: прогнивша наскрізь система здатна збагачувати еліту країни шляхом тотожного зубожіння народу. Це характерно, як для України так й для Вірменії.

Помилки в минулому за які, доводиться сплачувати вже сьогодні.

Перша і найосновніша помилка для обидвох країн - це дружба, а не рівноправне партнерство з РФ. Росія активно засилала свою агентуру в обидві країни з метою лобіювання власних інтересів, що йшли врозріз з інтересами країни.

Друге: дозвіл на розміщення баз Збройних сил РФ в Криму і у Вірменії.

Трете: відмова України від ядерного статусу і допомога РФ Вірменії у веденні бойових дій в Нагорному Карабасі