Знаєте що – і не розказуйте мені про вірменську гостинність.

Я тут вже добу і ще досі ні за що не заплатила. Ні за житло, а уявіть – ми десь живемо (ще щоправда не жили і не спали, але так – речі кинули, помились, змонтували), їмо – як же ми їли, я потім опишу, це вартує окремої і довгої розповіді, і обов'язково все треба скурпульозно все описати.

Прошу, аби ми розплатились в кафе, не дають. Пропоную заплатити наступного разу – наступного разу можливо, тобто є шанс про це думати. От за це я люблю демократію, що в тебе завжди є шанс і право думати, але як вже вийде з реалізацією – це питання (розумію, що заплатити наступного разу в мене шанси нульові).

Ми їздимо на машині, і так – нас одразу привезли спочатку з літака на площу, ну і що, що 4 ранку. І в мене навіть є вірменський номер, і мені навіть обрізав хтось картку. Так що не треба мені тут говорити про вірменську гостинність – про неї треба оди складати.

Окрім прохань перекласти мені вигуки мітингарів я питаю першим ділом, як буде дякую: 

– mErci

– (німа посмішка) 

– це традиційне вірменське слово, і не вздумайте в цьому хоч якось засумніватись. Є ще традиційне вірменське ім'я – Гамлет. Тільки не згадуйте вірменам про Шекспіра

– так це ж Шекспір просто був вірменином (починаю все розуміти я)

– а, ну так, логічно (погоджується вірменин)

Ну і два слова про геополітику.

Коли вірмени зустрічаються на якихось міжнародних заходах разом з азейбарджанцями, то часто говорять, що в принципі питання Нагірного Карабаху вони вирішити ще якось зможуть, а от погодитись вірменам з тим, що це азейбарджанці придумали долму (типу наших голубців у виноградному листі), а азейбарджанцям, що це вірмени її придумали – ніколи.

Про протести дивіться наші репортажі і включення для hromadske.tv

ну а тут

From electric Yerevan with love