- Гансе, привіт друже!! Ну, ти даєш!!!

Це все, що я спершу змогла сказати в слухавку, почувши такий характерний – трішки наче тремтячий голос...

...Історія почалася в перших числах червня, коли друг Акорд, з яким ми зідзвонюємося практично щодня, поділився хвилюванням: "Знаєш, я щось Гансу додзвонитися не можу..."

...Ні, історія почалася ще раніше, у вересні минулого року. Я тоді тільки познайомилася з Акордом. Батальйон "Донбас" щойно вийшов з Іловайського котла, хлопці гуртувалися, як душа їм підказувала. Під Києвом опинилася група "донбасівців" на чолі з Сенсеєм. Там був Акорд. Через нього я познайомилася з багатьма надзвичайними людьми. Ганс був серед них.

На той момент я знала, що за спиною Ганса - участь у звільненні Курахового, Артемівська, Попасної, що "воювати з ним можна", і що він взагалі чоловік певний. Він рідко брав участь у розмовах, але коли потрібна була допомога - був чи не першим серед тих, хто був готовий носити-вантажити.

Ще я на нього сварилася, що він ніяк не міг дійти до лікаря. Видно було, що зі здоров'ям Ганс має проблеми - кашляв так, наче з ДШК (великокаліберрний кулемет - Висновки) одиночними гатив, звучно і лунко. Ганс не коментував мої настанови, посміхався, кивав головою: "Лєнчик, звісно сходжу..."

Частина "донбасівців" зависла тоді між миром та війною. Вони сиділи на базі під Києвом і чекали. Хто - поки документи оформлять, хто - поки командир вирішить, куди саме в ЗСУ йти, чи взагалі до цивільного життя вертатися, а хто - просто сам для себе не міг визначитися, куди і з ким йому по дорозі.

Ганс теж "повисів" деякий час, зник і вигулькнув аж навесні. Головний з новин Акорд розказав, що Ганс пішов до армії, - так би мовити, добровільно мобілізувався і опинився в 28-ій бригаді. З того часу періодично розповідав - Ганс там-то, Ганс туди-то поїхав, з Гансом той-то бачився...

Від хлопців дізналася, що до війни Ганса звали Юрієм. Говорили, що в нього золоті руки. І не тільки тому, що він майстер, а й тому, що в його руках, як ювеліра, перебували кілограми золота і коштовностей. Він оздоблював спеціальний знак президентської влади, колар, - над лавровими вінками з білого золота вкладав калинове листя з жовтого золота, по якому "розсипані" гранати, що нагадують ягідки калини, та різнобарвні діаманти. Зірки для суддів вищого суду - теж його роботи.

А на початку літа - пауза. "Щось я вже пару днівне можу Гансу додзвонитися", - занепокоївся Акорд. "Віддзвониться", - заспокоювала я чи то себе, чи то Акорда. І Ганс знайшовся.

У Дніпропетровську в госпіталі...

Третього червня 42-річний Юрій Охріменко був серед тих, хто втримав Мар'їнку. Його врятувало якесь диво. Отримав численні поранення, з них два - з якими не виживають. Одна куля пробила око і влучила в мозок, друга пройшла за кілька сантиметрів від серця, в легенях - шість осколків.

А Ганс з посмішкою каже: "Мар'янка тепер не тільки в моїй душі, а й у тілі".

Ганс згадує: "Ми зайняли позицію в 5-поверховому будинку. Бій був такий, що мій кулемет став просто гарячим. Я в тактичних рукавичках його вже тримати не міг, думав, що от зараз зброя просто розплавиться. А потім боєзапас вже закінчувався, а нас почали просто зрівнювати з землею..."

Зараз Юрій - в Одеському шпиталі. Йому вже зробили сім операцій, трепанацію. Попереду ще операції - треба буде вживлювати імплантат плечового суглоба, і тривала реабілітація.

"Що треба?",- питаю Ганса.

"Та всі за це питають, - сміється в телефон Юрчик, - але ще й лікарі не знають, що мені треба, будемо розбиратися".

Акорд, який вже з'їздив до побратима в госпіталь, переказував, що того точно не зможуть довго тримати госпітальні стіни. Ганс уже потрошку ходить і планує після одужання повернутися до лав 28-бригади.

До чого це я все. 30 червня в Києві в музеї Лисенка на Саксаганського о 17.00 буде концерт музики Карла Мірії фон Вебера у виконанні ансамблю солістів Weber Ensemble Kyiv. В основі виступу - вокальний цикл "Ліра і меч" на слова німецького солдата, що загинув на полі битви в 1813р.

Зібрані на концерті кошти підуть на реабілітацію Ганса.