Коли я востаннє проголошував таку традиційну для мене пивну п'ятницю? Років два тому? Перестав, бо дуже багато хто сприймав, що я рекламую алкоголь, а не смачний давній різнобарвний напій. Не думаю, що серед моїх читачів того часу була шанована пані народна депутатка Ганна Гопко, але сприйняття, наскільки розумію, в неї схоже – все, що має хоч грам алкоголю, – це кара для суспільства, яку треба викорінювати. Хоча, підозрюю, в пані, яка внесла в раду законопроект про 500-тисячне ліцензування виробів пивоварень були ті ж мотиви, які вбили виноробство на Закарпатті і не дозволяють розвивати виробництво сливовиці та інших традиційних напоїв для того чи іншого краю України.

Я поняття не маю, що стало причиною, але раптово, практично за рік, на Закарпатті почало розвиватися пивоваріння. Якщо ще до 2014-го ми насолоджувалися, порівнювали, критикували смаки європейських, а також українських небагатьох малих пивоварень, то, раптом, ми отримали на вибір: ужгородське, два види мукачівських, вишківське, міжгірське, берегівське і ще чимало інших закарпатських пив. Причому різних сортів: лаґерів, темних, живих, багряних тощо. За останні кілька років я (за винятком кількох випадків) навіть не куштував то гівно, яке нам пропонують великі розрекламовані бренди. Ужгородський ринок насправді наповнився власним крафтовим закарпатським пивом, хмільним напоєм виробництва невеликих пивоварень Рівного, Тернополя, Полтави і кількох інших міст. Ну і, звісно, можна ще було б пошикувати ( в умовах падіння гривні), чеським. словацьким, німецьким чи бельгійським пивом. Плюс, в ужгородській «Хмільній хаті» з'явилося ще й танкове пиво, за яким знавці до цього їздили в сусіднє словацьке Кошіце. Тепер, прогнозую, це все прикриється.

500 тисяч гривень ліцензії ляжуть непосильним тягарем для виробників «Унгвайзера», «Кіблера», «Стара», «Гашпара» і багатьох інших закарпатських пивоварень. Не виключаю, що вони підуть в тінь, як і всі закарпатські винороби, і продаватимуть «пивний продукт», чи як його ще назвати. Але як іще, як не просуванням великих брендів, можна назвати таке рішення Верховної Ради? Для гівна типу «Чернігівського», «Рогані» чи «Львівського» 500 тисяч – це чи не щоденний заробіток. І після 1 липня підлітки продовжать пити ці помиї в парках, на лавицях у районах і де ще вони цю бурду п'ють. Вони до цього часу не могли собі позволити пиво за 16 і більше гривень, як коштували закарпатські крафти. А зараз почнуть вливати в себе пляшку чернігівського не за вісім, а за дев'ять грн. Пивовари не будуть платити такі гроші, держава не отримає надходжень, але Ганна, мать її, Гопко ходитиме горда, що вона подолала пивний алкоголізм.

У липні в ужгородській Деці відбудеться фестиваль «День Святого Петрика». Правда класний каламбур? Там зберуться всі пивовари Закарпаття. Але, відчуваю, то ні фіга не фестиваль буде, а просто поминки пивоваріння на Закарпатті. Гадаю, Павло Чучка вже підготував хрест для свого кладовища.