Суперечки істориків про вік Одеси тривають досить довгий час. За царату та СРСР відлік віку міста вівся від часу його завоювання Росією та перейменування із Хаджибея на Одесу. У такий спосіб «доводилася» його одвічна «російськість». Притому це стосувалося й тих населених пунктів-фортець, які російським військам перед «заснуванням» доводилося брати штурмом. Подібний підхід ставив перед офіційними істориками нелегке завдання визначення (фактично – вигадування) тієї дати, від якої слід починати історію населеного пункту.

Тож історія Хаджибея, перейменованого на початку 1795 року на Одесу, не була винятком. Історик та чиновник Аполлон Скальковський запропонував вважати початком літочислення міста 22 серпня (2 вересня) 1794-го року. Він доводив, що «матінкою-засновницею» міста була Катерина ІІ. Спеціального указу про перейменування колишнього Хаджибея (Коцюбієва, Гаджибея) знайти так і не вдалося. Хоч в указі 1795 року про заснування Вознесенської губернії зазначалося, що до нього входить «Одеса, татарами Гаджибей іменований». Тож імператриця не заснувала Одесу, а лише перейменувала місто-фортецю, що існувала задовго до неї.

Картина Геннадія Ладиженського «Хаджибей» (1899 р.)

Українські історики, низка політичних і громадських організацій тривалий час домагалися відновлення історичної справедливості, адже перша письмова згадка про Одесу (тоді – Хаджибей) датується 1415 роком. Вік міста визначено не за російсько-імперськими критеріями, а у відповідності зі світовими і європейськими правилами. Відправною точкою має служити перша згадка про населений пункт на території Одеси, яким є свідчення польського хроніста ХV ст. Яна Длугоша, що вказував, як у 1415 році польський король Владислав Ягайло відправив із порту під назвою Kaczubeiow (Кацюбіїв, легко взнається пізніша тюркізована назва Гаджибей – Качибей) транспорт збіжжя до осадженого турками Константинополя через територію, підконтрольну литовському князеві Вітовту. Зрозуміло, що місто, яке у 1415 році відігравало вже роль поважного порту на Чорному морі, через який можна було відправляти цілий торговий транспорт, повинно було існувати досить тривалий час.

Вперше проблему відліку віку Одеси глибоко проаналізував історик і публіцист Олександр Болдирєв у нарисі «Одесі – 600». Сьогодні його послідовники навіть організували громадський рух «Одесі – 600» за участю відомих істориків, краєзнавців, юристів, педагогів, представників громадських об'єднань і творчих спілок. Метою об'єднання є відродження, збереження і гідне пошанування науково обґрунтованої історичної спадщини Одеси, пробудження історичної свідомості громадян.

У лютому 2015 року Верховна Рада внесла 600-річчя першої писемної згадки про Одесу (1415р.) до переліку визначних ювілеїв, що відзначаються цього року на державному рівні. Кабінет Міністрів та Одеська ОДА спільно з громадськістю долучаються до відзначення ювілейної дати, однак, відома проросійськими настроями Одеська міськрада відверто ігнорує рішення парламенту.

Депутати міськради, перебуваючи у полоні старих імперських міфів, мають намір 2 вересня цього року відзначати 221-у річницю міста. Тож юридична група об'єднання «Одесі – 600» разом з окремими партійними та козацькими організаціями вирішили напоумити мерію, вони подали позов до Приморського районного суду, вимагаючи, щоби міськрада визнала 1415 рік датою заснування Одеси і прийняла на себе зобов'язання провести святкування 600-річчя міста.

На судовому засіданні, яке відбулося 10 лютого, заява позивачів була прийнята до розгляду. Але суддя Тетяна Кравчук розгляд по суті справи перенесла на кінець лютого «для наукового обґрунтування пропозиції». Тоді будуть заслухані фахівці, що спеціалізуються на вивченні справдешньої історії Одеси, зокрема, доктор історичних наук Олена Бачинська, Тарас Гончарук і кандидат історичних наук Анатолій Мисечко.

Емблема до 600-річчя Одеси

А поки влада визначається, об'єднання «Одеса – 600» виробило власний план заходів, яким передбачено випуск сюжетів з історії Хаджибею на центральних і місцевих телеканалах; виступи, брифінги й дискусії з історії Одеси на ТРК, публікації в періодиці. Ця ідея уже почасти реалізована. Багато зусиль для цього доклав отаман Чорноморського гайдамацького з'єднання і один із лідерів одеського Майдану Сергій Гуцалюк. Пам'ятну дату вже відзначили вчені та небайдужі жителі міста 19 травня 2015 року. Планують також встановити пам'ятний знак – стелу із цитатою про першу згадку Коцюбієва Яном Длугошем латинською й українською мовами. Вона має з'явитися на місці, де знаходився перший одеський маяк.

Однак спротив відзначенню 600-річчя міста все ще триває. Антимайданівці й сепаратисти (колаборанти – UAInfo), які ще не перевелися в Одесі, аж скаженіють при одній згадці про такий ювілей. Вони навіть побили історика та викладача ОНУ ім. Мечникова Тараса Гончарука, який провів дослідження, що доводить: Одесі не 220, а 600 років. Батько історика Григорій Гончарук пояснив справжні мотиви хуліганів: «Якщо пов'язувати напад зі книгою Тараса «Історія Хаджибея (Одеси)», то потрібно згадати, що вона навіть рекомендована Міністерством освіти для вивчення у школах і вишах. А кому могла перешкодити теорія? Справа в тому, що «сепаратисти» багатоликі. Їм не вигідно, щоб Одесі було 600 років, адже зараз вони пов'язують наше місто з Новоросією, Російською імперією, яка нібито все тут заснувала. А відновити справжню дату Одеси - це значить завдати значної шкоди імперській політиці».

Врешті-решт і Приморський суд визнав, що факт заснування Одеси у 1415 році є юридично доведеним. На вимогу громадськості він навіть зобов'язав мерію розглянути питання про святкування ювілею на найближчому засіданні.

Та, як не прикро, міськрада залишається глухою не лише до аргументів істориків, але і до вимог громадськості та суду. Для неї офіційною датою заснування міста все ще є 2 вересня 1794 року. Прихильники такої позиції вважають, що вести відлік історії міста слід, відштовхуючись від указу і Катерини ІІ. Отак мерія, вкорочуючи віку Одесі, цупко тримається за спідницю імператриці, про яку Тарас Шевченко сказав: «тая цариця – лютий ворог України, голодна вовчиця!».