До дня звільнення Краматорська. Спроба аналізу: 5 фаз російсько-української війни 2014-2015 років. Чи буде шоста?

Це тепер я майже увесь час провожу в АТО, а до листопада, коли я був нардепом, бував тут наїздами. Але так сталося, що у всі ключові моменти війни ми з Дмитром Андрієвським як народні депутати, були саме тут.

Оглядаючись на військову кампанію в російсько-українській війні, яка тривала давно, але у військову фазу перейшла 20 лютого 2014 року, бачу в ній 5 періодів:

1. На гібридний наступ путінців у лютому-червні ми, не маючи боєздатної армії, не знали як відповідати. Ворог захопив Крим (я був там наприкінці лютого - на початку березня і бачив усе власними очима) збільшував і збільшував захоплені території. Місцеве населення не активно, але брало участь в антиукраїнських діях разом з окупантами. У тому числі і лягали під наші танки.

До захоплення окупантами усього Донбасу залишалися лічені дні.... «Чума» особливо швидко рухалась в бік м.Ізюм на Харків, в бік Павлограда на Дніпропетровськ, в бік Бердянська на Крим і Одесу. Спроба повернути під контроль кордон, не допустивши на українську територію російські гібридні підрозділи і техніку - не вдалася, адже наших хлопців задавили «Градами» безпосередньо з території РФ.

2. Після короткого окупаційного періоду, настрої в захоплених путінцями містах різко змінилися проти окупантів, які грабували, ґвалтували, вбивали. Українські силовики переходять в контрнаступ і звільняють Маріуполь. Потім на 10 днів оголошено припинення вогню з передислокацією наших військ, що дало змогу з 01.07.14 почати проводити нові і нові операції зі звільненню окупованих міст і розчленуванню залишків окупованих територій на певні відокремлені зони.

Місцеві жителі вже не лягають під українські танки. Вони самі прагнуть звільнення і порядку. Звільнено десятки міст. Прийнято рішення про розчленування окупованих територій. Оточено Луганськ, оточено Донецьк, оточено Горлівку. До завершення розгрому окупантів залишаються лічені дні... «Гарячі голови» вже говорять, що на початку вересня переможна кампанія завершиться повним вигнанням окупантів.

3. Під загрозою повної поразки в додаток до своїх гібридних підрозділів Путін вводить в Україну регулярні війська, які з маршу включаються в бій. Задача - захопити Маріуполь, розблокувати Луганськ і Донецьк, деморалізувати українську армію і продовжуючи контрнаступ вийти до Криму.

В цьому плані найнебезпечнішим стає Маріупольсько-Кримський напрямок на який війська вийшли не з територій, які вже на той час контролював Путін, а безпосередньо з території РФ з Таганрогського напрямку. Саме туди спрямовані найбільші резерви, яких то і не було, ворога вдалося зупинити, але в інших місцях ситуація була плачевною - Іловайський котел, деблокування Донецька (героїчно втрималися лише підрозділи в ДАП, Пісках та Дебальцевому - саме через Дебальцеве і Іловайськ проходила лінія відсічення Донецька), деблокування Луганська.

Ворог в деяких місцях вийшов на оперативний простір, що призвело до неконтрольованого відступу наших підрозділів і загрози нових котлів. Здавалося, ще кілька днів і контрнаступ ворога призведе до втрати усього регіону. Ми з Дмитром в цей час знаходилися в «секторі А» і бачили не лише знищені бази наших військ, а й панічний відступ деяких підрозділів при героїчній боротьбі інших (а так і виникають котли, коли одні борються, а інші втікають).

4. Відповіддю на цей хаос, який реально загрожував усьому світу, стали Мінські угоди, які Путін змушений був підписати під тиском світу, в тому числі і НАТО. Нагадаю, що саміт НАТО в Шотландії і переговори в Мінську відбувались паралельно. Якби Путін не погодився на мирні угоди, НАТО змушене було б прийняти свої рішення, до яких Путін був не готовий. Вперше і НАТО, і США реально побачили привид великої війни. Враховуючи збитий напередодні МН17, важливість ситуації стала зрозуміла. Путін не очікував, що наші союзники так по-справжньому підтримають Україну. І от усесторонні шоки перетворилися в Угоди, які були вкрай невигідні саме для РФ, бо змушували відмовитися від дальшого наступу зокрема і Ідеї Новоросії загалом. Путін взяв курс на зрив угод, світ взявся умовляти Путіна.

5. Почався довгий період перемир'я, яке формально триває вже 10 місяців... Хід перемир'я, а особливо публічний ляпас Путіна Меркель і Оланду, коли після Мінська-2 головний терорист світу дав команду на захоплення Дебальцевого і супереч підписаних напередодні Угод, суттєво посилив і українську армію, і підтримку України світом. Тепер вже увесь світ говорить про «російські терористичні війська», а не про абстрактних терористів чи сепаратистів. У світі почалася реальна гонитва озброєнь. Санкції і ціни на нафту, як зашморг тиснуть на горло путінського режиму.

Коли і як завершиться 5 період - не знаю. Але факт, що перший період тривав майже 4 місяці, другий період - 2 місяці, третій період - майже місяць, четвертий період кілька днів.... 5 період триває вже 10 місяців...

Тепер або далі охолодження протистояння, повільне економічне і політичне удушення РФ, багатовекторне руйнування квазі-утворень в Донбасі у форматі Мінська, або загострення, різка зміна темпоритму, до якої вочевидь не готові ані ми, ані Путін...

І якщо у першому випадку усе відбуватиметься довго і ніби саме-по-собі, до у другому - потрібні великі ресурси і потужна воля однієї зі сторін. Саме тому я і не вірю у другий варіант.