Зранку подумалося.

Порошенко постійно балансує на лезі ножа, між хаосом нової революції та старими примарами авторитаризму. Й, як це парадоксально не прозвучить, це добре. Бо його головна функція – це пережити це неминуче лихоліття з мінімальними втратами території, людей та економіки.

Від нього навряд чи можна вимагати якихось суперзмін чи ривків вперед – він назавжди залишиться в душі «комсомольцем 1980-х». Все, що він гарно вміє – це інтригувати та заробляти гроші. Цього цілком достатньо зараз. Просто треба втримати країну від чергового викидання за межу.

Єдине, що може Порошенко – це втриматися на гребені хвилі гігантських подій, які наразі йдуть. Контролювати їх він не може, зрозуміло.
Але для цього втримання необхідно таки почати реальні реформи – бо інакше впаде в безодню. Від розуміння та готовності таки піти на них, із повним осягненням факту, що їх початок точно гарантує, що наступного терміну не буде, й залежить доля як самого Порошенка, так і країни.