Випадок, якій не виходить з голови вже тиждень. Стою у дворі свого офісу із старим знайомим, теж бувшим військовим, його призвали, який тільки демобілізувався. Розказує про тупість нашого генералітету, про безглуздість котлів та гибелі тисяч наших людей як цивільних так і військових, про контрабанду, тощо.

Рядом до баків зі сміттям підходить якийсь мужчина, я на нього особливо не звертаю увагу, так як останнім часом це стало нормою для багатьох людей України. Мужчина відходить, а мій знайомий ні з того ні з сього біжить за ним і кличе його. приводить і емоційно питає: "Циган", ти що тут робиш, ти як дожився до такого, чому копаєшся у смітниках. я дивлюся на цього "бомжа" і їх розмову зі сторони: "бомж" чистий, руки чисті, одежа старенька але чиста, морда не алкоголіка, запаху від нього нема неприємного і не можу нічого зрозуміти, але відповідь мужчини мене повалила:

- Командир, а ти памятаєш як наш бліндаж мінами накрило і всі мої речі з документами згоріли? Так от, мене демобілізували, а ні сатусу ні докув ніхто не дає і не знаю куди бігти, я ж сиротою бу, у гуртожитку прописаний.

- А де живеш зараз?

- На "Да ринку", там і підпрацьовую, а готують тут от.

- Візьми гроші (ми щось пробуємо з кишень дістати).

- Не візьму, зараз всім важко. А в мене все добре. Після того, що я там пережив, то в мене все просто чудово.

- А як тебе знайти?

- Не знаю. Поки тепло, на ринку поживу, телефона не маю, дорого, а мій згорів у бліндажі.

Чоловік попрощався і пішов. Мій знайомий сказав, що це боєць із сусіднього підрозділу, не пив не курив, дуже стійки був, сміливий.

У мене просто нема слів. Я там читаю про збагачення наших керівників держави, збагачення НГШ та всього генералитету. У мене просто нема слів. Завалили купу народу у мясорубці і ще купу пустили по світу інвалідами і бомжами.

ПРОСТО НЕМА СЛІВ