Група експертів-ентузіастів, які мають досвід у різноманітних сферах реальної економіки, державного управління, проаналізували останні 24 роки: якою Україна увійшла в незалежність і де вона є зараз. Незалежність, яку чекали багато поколінь, сьогодні фактично втрачена - не лише економічна і фінансова складові, але й частина території і населення.

Тому центром економічної політики потрібно визначити не фінансову стабілізацію, дерегуляцію чи економічне зростання, а людину з її проблемами і інтересами. Щоб людина стала заможною і вільною, потрібно дати їй роботу - не будь-яку, а кваліфіковану і високооплачувану.

Для цього потрібно перейти від затратної, сировинної економіки до високотехнологічної і високодохідної. Як це зробити? Наш підхід є новим для України. Він базується на світовому досвіді, має теоретичне обґрунтування і, на відміну від попередніх програм, охоплює всі сектори економіки, а не окремі з них.

Нова модель має базуватись на трьох рушійних силах: енергія вільного підприємництва, високі технології і експорт та інвестиції.

Метою нової моделі є економічна незалежність та двократне збільшення багатства кожного громадянина України. Результатом реалізації є:

структурна перебудова відповідно до заданої моделі

зростання експорту у 8 разів

збільшення вдвічі інвестицій в капітал щороку

збільшення реального ВВП у 2 рази.

Як переструктурувати українську економіку?

У світі існує дві стратегії розвитку економік: зростання за рахунок експорту або за рахунок внутрішнього ринку. Імпортозаміщуюча модель або зростання за рахунок внутрішнього ринку є більш сталим, проте зазвичай не перевищує 2%. А експортоорієнтована модель розвитку забезпечує зростання понад 5%. Її недоліком є залежність від зовнішньої кон"юнктури. Вони не є взаємовиключними, але прийняття тої чи іншої стратегії потребує ресурсів та створення відповідних умов для її реалізації. Зазвичай на ранній стадії розвитку використовується експортоорієнтована стратегія для нарощування ВВП, а потім, коли економіка стає зрілою уряди концентруються на його розподілі та зменшенні залежності від зовнішніх ринків.

Яка модель розвитку є прийнятною для нинішньої України? На наше прохання фахівці Мінекономрозвитку за допомогою економіко-математичної моделі на базі таблиць витрати-випуск порахували, що Україна, щоб досягти рівня сьогоднішньої Польщі чи країн Балтії, у 2025 має зростати 7% щорічно. Тож на сьогодні для нас найбільш оптимальною є експортоорієнтована стратегія розвитку.

Більше того, за роки незалежності було видно, що зростання за рахунок внутрішнього ринку в Україні не працює. Оскільки ми є дуже відкритою економікою і будь-яке стимулювання споживання виливається в зростання імпорту. Важливо зазначити, що експортоорієнтована стратегія розвитку не означає повної лібералізації торговельної політики. Якщо просто зменшити ввізні мита, то Україна ризикує стати сировинним придатком розвинених країн.

Базуючись на дослідженнях Рікардо Хаусмана та інших провідних економістів світу, що доказують залежність зростання економіки від того, на експорті яких продуктів спеціалізуються країна, ми дійшли висновку, що важливо не просто нарощувати експорт, а й змінити структуру української економіки в бік збільшення частки високотехнологічних товарів.

Є чимало прикладів країн-сусідів, що успішно трансформували свої економіки. Окрім нарощування абсолютних обсягів експорту - Польща, Словаччина, Туреччина, Чеська Республіка - вони змінювали і його структуру в бік збільшення частки товарів з високою доданою вартістю.

Враховуючи ці 2 компоненти, високотехнологічність та експортоорієнтованість, ми поділили усі сектори української економіки на 4 категорії. Саме вони визначатимуть, яку політику має застосовувати держава щодо того чи іншого сектору.

Уряд має підтримувати у першу чергу сектори, що генерують високу додану вартість та мають ринки збуту. Цих стратегічних лідерів, а це такі галузі, як аерокосмос чи ІТ-галузь, держава може підтримати за допомогою:

прямого фінансування,

податкових пільг для стимулювання найму висококваліфікованих кадрів та інвестицій в інновації та наукові розробки,

здешевлення кредитів за допомогою існуючих і новостворених інституцій та інструментів розвитку

До другої групи ми віднесли галузі, які є потенційними лідерами - фармацевтика, виробництво електронних і оптичних виробів та ін. З точки зору пріоритету спеціалізації на високотехнологічних секторах держава є зацікавленою в їх розвитку, проте у них ще нема ринків збуту. Тож треба нарощувати експорт продукції цих секторів. Оскільки невідомо, чи вони стануть конкурентоспроможними на світових ринках, держава має обмежитися проектним фінансуванням.

Серед інших форм державної підтримки можливими є державні гарантії, страхування ризиків експорту, податкові пільги для підвищення якості продукції, переоснащення виробництва та стимулювання експорту. Також держава має сприяти інтеграції цих секторів у світові ланцюжки створення вартості, у тому числі через залучення торгових представництв України за кордоном.

Наступна група - поточні лідери - основа нинішньої економіки. Це, наприклад, сільське господарство та металургійна промисловість, які генерують відносно низьку додану вартість. Ці сектори не потребують особливої державної підтримки, вони вже є сильними на зовнішніх ринках і з боку держави важливо забезпечити умови розвитку - забезпечення макроекономічної стабільності, прозорої та легкої у адмініструванні податкової системи, укладання міжнародних угод, що полегшують торгівлю з іншими країнами, і захист від недобросовісної конкуренції. Також, наприклад, у металургії держава має сприяти переоснащенню виробництва, щоб зробити його більш енергоефективним.

Четверта категорія - галузі, які не мають ринків збуту і не генерують високої доданої вартості. Тут є дві підкатегорії: добувна промисловість, яка отримує найбільше субсидій та має високу природну ренту. Частка таких секторів має зменшуватись з часом.

Тут необхідне так зване "соціальне інвестування". Тобто держава має забезпечити безболісне закриття підприємств та перекваліфікувати працівників, працевлаштування їх у прибуткові сфери діяльності. Інша підгрупа - текстиль та меблі, які не виснажують природні ресурси і мають вищий ступінь переробки. Завдання держави - переведення їх в іншу категорію.

Ці галузі держава має підтримати податковими пільгами на експорт продукції, що відповідає міжнародним стандартам якості та імпорт обладнання, що не виготовляється в Україні, страхування ризиків експорту. І це вже робиться. Зокрема у ВРУ зареєстровано законопроекти 2617 і 2618, які звільняють від імпортного мита та ПДВ обладнання для виробництва меблів.

У співпраці з фахівцями Мінекономрозвитку ми підрахували, що за результатами впровадження цієї моделі частка валової доданої вартості високотехнологічних секторів збільшиться вдвічі. Відповідно зайнятість в цих секторах збільшиться. У результаті - експорт зросте майже в 8 разів.

Підсумовуючи, держава має сприяти переведенню якомога більше секторів в категорію стратегічних лідерів (перший квадрант).

Тобто держава не має залишатись осторонь, навпаки - має зіграти ключову роль у структурній перебудові української економіки за допомогою різних механізмів стимулювання розвитку галузей та спрямування їх у бік нарощування доданої вартості та експорту.

Саме по собі диво структурної перебудови не відбудеться і тому держава має показати напрям в якому рухатися. Завдання держави це збільшити можливість зростання української економіки. Тобто підвищити потенціал росту ВВП і таким чином збільшити добробут наших громадян, а це можливо тільки за рахунок розвитку високотехнологічних секторів.