Князь Володимир, напевно, дуже здивувався б, коли б його назвали «Владімір». Усі вітчизняні літописи пишуть його ім'я як «Володымер», тобто з українською вимовою і повноголоссям. Навіть у заліських (російських) билинах, записаних у ХІХ столітті, про «залішан» на службі Київського князя, його ім'я звучить як «Владымир».

Напевно, ще більше київський князь Володимир здивувався б, що місто, яке народилося через двісті років після нього на землях фіно-угорського племені меря, претендує на ім'я Русі.

Як відомо, ядро, з якого розвинулася російська держава – Ростово-Суздальське князівство – існувало акуратно в межах племінних територій фіно-угорського племені меря.

Російський історик Корсаков писав: «Ростово-Суздальська область при Юрії Довгорукому цілком співпадала з землею народу меря, поширюючись на північ до Білоозера, вверх за течією Мсти, Мологи, Костроми, Унжа, а на півдні обмежучись Клязьмою і Москвою-рікою».

Російські історики ХІХ століття, зокрема Ключевський, намагалися говорити про слов'янських переселенців на майбутні російські землі, які проникали «тоненькими струмочками на фінські землі», але так і не змогли пояснити факту, що жодних літописних даних про переселення слов'ян не збереглося, а також того факту, що ці «слов'янські переселенці» не заснували жодних нових населених пунктів.

Становлення Росії пояснює, куди зникли з білого світу чудь, ливь, водь, ямь, чухна, весь, пермь, меря, мурома, мокша, мещера, югра, печора і так далі?

І чому лише за 13 років між двома переписами 1989 і 2002 року в Росії одразу майже на чверть зменшилася кількість представників фіно-угорських народів?

Тому Росія є радше слов'яномовною країною, а не слов'янською.

Очевидно, що росіяни як народ виникли в результаті мовної асиміляції перелічених вище фіно-угорських народностей. Визнання цієї простої і очевидної речі не несе жодного негативного контексту – це проста констатація факту.

Зрештою, фіно-угорські народи, на час підпорядкування Києву, уже мали власні міста (Ерзянь (Рязань), Ростов, Суздаль).