Я давно стою за введення мораторію (років на 20, бажано тюремних термінів) на встановлення будь-яких фігуративних момументів вітчизняного виробництва в Україні. Саме виробництва. Не назвав би це авторством, оскільки автором тут виступає дикунський всенародний егрегор у цілому).

У нас, агроельфів взагалі (не геть усіх але вирішальної більшості) страшні проблеми з об'ємно-просторовим мисленням. Ми не відчуваємо простору, а тому паркуємося як барани, залазимо по десять рил в один маленький ліфт, всі обвішані вонючими торбами з базару, ліпимо криві уйо*іщні пам'ятники і по ідіотськи встормляємо їх в архітектурне середовище, котре теж, у свою чергу, олігофренічне за своєю природою.

Повне враження, що все об'ємно-просторове у нас робиться не для людей, а для бюрократичної галочки і за тупою рефлекторною звичкою - треба монумент і по*уй. Треба повісити красиву люстру в готелі - і посрати, що вона страшна мов гуцульський птеродактиль. А навіщо треба? Бо нада! А на*уя нада? Ну бо треба! Сутінкові зомбі.

Гадаю, в нашому випадку це пов'язано із недорозвинутою матеріальною культурою православно-іконописного типу - такою ж пласкою як і селянська ікона, власне. Не дарма оці всі надпримітивні культові малюнки мають у нас не лише статус історичного артефакту але, головним чином, пи*дець якого високого мистецтва. Хоча насправді вони усім своїм виглядом свідчать про страшне культурне відставання від західної традиції.

Тому, можливо, весь світ уявляється нам таким простим і однозначним, мов та розмальована дошка. Пласким, не складним, не глибоким, не об'ємним. Звідци, до речі, усі ці однозначні і пласкі реакції типу - чуть шо ЗРАДА! Потім виявляється, що не зрада, а фейк, але це вже нікого не ї*е. Плаский неолітичний розум, наївний, інфантильний та поетичний. Мозок родом з епохи стабільних і хороших врожаїв полби. Розум сільського дурника.

Я, до слова, за освітою скульптор, але давно не практикую цього шляхетного мистецтва. Бо скульптор я вкрай ху*овий. А оно люди досі ліплять які-то соціалістичні брили замість людських фігур і не стидаються, ба навіть пишаються.

Дарвін благослови!

А, забувся додати, що пам'ятник Шептицькому - це повне гі*но і викинуті гроші. Як майже завжди у цій сфері.