У нас, в Україні, пам'ятається, якось різко подорожчала гречка. Що викликало незворотні наслідки.

У телемилі проходили цілі багатомісячні дискусії про винних, причини і ворогів народу. З вигляду начебто недурні люди на ток-шоу ламали списи і крили одне одного останніми словами, намагаючись обґрунтувати подорожчання, а пізніше і пропажу крупи. Країна слухала і запам'ятовувала. Зведення новин повинні обов'язково мали включати котирування гречки в регіонах України. Уряд виправдовувався і обіцяв покарати спекулянтів, хоча до кінця не розумів що відбувається, а, головне, що робити.

Ширилися протестні настрої. У людей крім свободи, з чим вони ще якось могли миритися, забирали святе - гречку. Це вже нікуди не годилося.

У цей час пацани заробляли, мовчки завозячи імпорт, попередньо через Раду знявши з гречки імпортне мито.

У цей час феєрія колективного божевілля поширювалася зі швидкістю лісової пожежі на місці незаконної вирубки. Політики всерйоз обговорювали смакові особливості китайської та української гречки. Уряд знову виправдовувався. Сотенні мільйонери на камеру обіцяли їсти китайську гречку. Хтось з розумним виглядом малював графіки і креслив карти.

Аграріям з обладміністрацій довели план по посівах гречки. Фермери крутили пальцем біля скроні і засівали необхідні площі "на папері".

Губернатори радісно рапортували про перемоги. Гречка, на яку до цього було всім начхати, в результаті стала сакральним продуктом, а пізніше перетворилася на народний мем. Тепер, це стратегічна крупа без якої неможлива України. Її відсутність знецінює саму ідею підкупу виборця. Ціна на неї є індикатором інформаційного та душового спокою. Всі уряди зірко стежать за ситуацією на ринку. Ми тепер не зможемо жити без гречки.

А от у Росії подорожчав рис. Вдруге за неповний рік. Різко. РосЗМІ пишуть про те, що в деяких регіонах паніки і подорожчання не спостерігається. У Горно-Алтайську, наприклад. Ну а як ще красиво написати, що в інших це присутнє? Все одно ніхто не перевірить - велика матушка, ніхто Гірничо-Алтайськ і на карті не знайде.

Я читаю про російський рис і згадую українську гречку. В Україні один час була популярна думка, що глобальні соціально-політичні процеси у нас повторюють з деяким запізненням аналогічні процеси Росії. З урахуванням місцевої специфіки, звичайно. Сьогодні мені здається, що ми помінялися місцями. І процеси, які вже пройшли в Україні лише зараз починають реалізовуватися в РФ. Знову ж таки, з урахуванням місцевої специфіки. Тепер у них є своя "гречка". З урахуванням геополітичного вибору - це рис.