Я ось подумав, що українські перекладачі зі старту знаходяться в дуже невигідному становищі. Ну ось, скажімо, переклали Ларису Денисенко японською. І Ларисі доводиться японам на слово вірити, що ні титли, ніже коми не змінили, ні ніппонські читачі порівняти не можуть. Усі задоволені оригінальністю авторки і майстерністю перекладача, хоча він дописав цілий розділ «як ці варвари п'ють холодну (!!!) саке залпом, алконавти». Але таке його перекладацьке право – адаптувати твір до своєї аудиторії. Так, певен, відбувається в більшості перекладачів із більшості мов.

Але ось перекладають якогось, скажімо, Муракамі українською... Ну, ви в курсі, що далі відбувається – одразу натовпи фанів біжать порівнювати «із російським оригіналом» і пишуть гнівні фе та фу у фб. А японічеської мови все одно ж не знають, і скільки б наш ретельний японіст не доводив, що то не він пропустив, а росіянець подописував зайвого – ніхто не слухатиме. Як казав один борець за російську мову:

– Хочу, щоб мої діти читали казки Андерсена в оригіналі.

А потім ще прийде стронґовський і обгидить українську обкладинку, заволає: «А Стіґ Ларсен – несправжній!» І хоч книжку зі книгарень відкликай. Вдруге це вже на моїй пам'яті таке з відкликанням книжок. Просто автопром вже якийсь, а не література.

Ви все ще хочете перекладати щось там на українську?)