Найстрашніше в усій цій історії зі знищенням санкційної їжі в Росії лежить не лише у площині моралі, яка чітко ставить їжу в залежність від людської потреби (їжа належить до сфери природного та невід'ємного права людини разом із водою, повітрям тощо), а отже, її знищення означає, що комусь вона не потрапила на стіл і хтось її не спожив - людина голодна або людина, яка могла прийняти цю їжу як дар.

Тут відбулася річ іще епохальніша: знищення їжі передбачає, що споживання її в цьому суспільстві виведене за межі людського побуту і стало чимось більшим - символічним актом, знаком лояльності/нелояльності.

Відтак саме споживання їжі перестало бути просто споживанням, а їжа перестала маркуватись у звичних параметрах сире/варене, смачне/несмачне, жирне/пісне, гостре/солодке, корисне/шкідливе тощо. Це не путінський Кашрут чи Халяль, адже тут не йдеться про якість і вплив продукту на людину.

Відповідь на питання "що зараз відбувається в Росії" можна шукати в монографіях з антропології первісних народів, але найдоцільнішою алюзією в цьому сенсі є "Норма" Владіміра Сорокіна (який - о який знаковий збіг! - сьогодні відзначає свій 60-річний ювілей), спроба окреслити певну людську спільноту в межах "літургійної єдності", в якій важливим чинником є поїдання сакральної субстанції.

У коментарях російської вати часто натрапляю на сакраментальну фразу "Не нужно нам чужое го*но", яка передбачає тільки те, що ця людська спільнота готова їсти тільки своє, перетворитись у закриту систему автаркійного типу. Знищення їжі - магічний ритуал самообмеження, державна ініціація цілої спільноти навколо спільної речовини. Але якщо за Сталіна все було по-серйозному, то тепер це така гра, симуляція, внаслідок якої щось докорінно мусить змінитись.

Попри те, що в Росії всі водночас розуміють, що люди, які забороняють іноземні продукти, тільки ними й харчуються, між верхами й низами існує згода: "Нам не нужно чужое го*но". Штука лише в тому, що знищуючи "чужое говно" сьогодні, завтра вони не зупиняться на знищенні його виробників. І це дуже тривожна і перспективна "скрепа" московського начальства.

Смачного - що ж тут ще скажеш. Їжте своє.