MENU

Тимошенко – президент. Політичне ессе в жанрі альтернативної історії. Частина друга

5124 35

Український блогер та дослідник Вячеслав Ільченко змоделював ситуацію для того випадку, коли б Президентом України стала Юлія Тимошенко. Друга частина політичного ессе в жанрі альтернативної історії. Перша частина - тут.

Переходячи від загальних розповідей до конкретики, завжди доводиться щось спрощувати, а щось пропускати. Так, наприклад, в цій частині я зосередився на питанні армії і частково дипломатичних зусиль. Тому, наприклад, питання Генеральної Прокуратури, чи контролю розслідування злочинів на Майдані лишились за кадром. Також тут практично нічого нема про економічний блок, наприклад. Але всього цього нема просто тому, що все задумане і частково навіть написане просто елементарно не влізло. Це головна проблема, коли пишеш фантастичний твір не "від балди", а по документах, і намагаючись відповідати логіці реального політичного процесу.

Si vis pacem, para bellum (лат. Хто хоче миру, готується до війни)

4 липня 2014 р. відбулась визначна подія - Україна підписала Угоду про асоціацію з Европейським Союзом [1]. Завдяки масованому інформаційному удару, нанесеному через дипломатичні кола, вона набула широкого розголосу, і до церемонії підписання була прикута увага всієї політично активної публіки ЕС. Юлія Тимошенко скористалась цим на повну катушку, виступивши із полум'яною промовою, в якій закликала світ не потурати диктатурі, а створити глобальну систему протистояння пулу авторитаризму на чолі із Путіним, який намагається підірвати авторитет демократії у всьому світі [2]. Вона пообіцяла докласти всіх зусиль для того, щоб встановити мир, і впровадити у повному обсязі угоду про євроасоціацію.

Подарунком для доповідачки були не тільки бурхливі аплодисменти. Більшість провідних газет світу наступного дня надрукували серйозні аналітичні статті про те, що в світі дійсно настав час створити глобальну коаліцію проти всіх антилюдських режимів, які досі продовжують існувати, і повалити політекономію виживання диктаторів [3].

Іще одним подарунком було засідання ПА ОБСЄ 5 липня 2014 р., на якому майже одноголосно події в Криму та на Сході України були визнані агресією Росії [4]. Це тут же було використано українськими дипломатами, які продовжували бомбардувати західне суспільство зведеннями про український конфлікт. Деякі аналітики тут же зробили висновок про початок формування антипутінської коаліції. Незгодні з цим були тільки "провідні українські блоггери". Так, Сергій Лещенко опублікував статтю про те, що Тимошенко насправді виступає за диктатуру [5], а ряд інших знову підняли на шпальтах українських газет питання про те, чи не є Юля російським агентом впливу, який прагне створити привід для Росії для повномасштабного нападу. Всі вони говорили про необхідність мирних домовленостей і вирішення "донбаського конфлікту" в режимі прямого діалогу з Путіним.

Однак не дивлячись на це, Юлія Тимошенко могла святкувати свою першу визначну перемогу - вона однозначно схилила на бік України світову спільноту, і, в гіршому випадку на деякий час, відсунула утворення пропутінського лоббі в Европі. Це давало можливість Україні розпочати підготовку до серйозного і виснажливого військового протистояння.

З цією метою вона і скликала 7 липня 2014 р. розширене засідання РНБО, на якому, окрім його постійних членів, також були присутні голови всіх фракцій (за винятком комуністів та регіоналів), представники ГПУ, НБУ та інших державних структур. Крім того, окремо розміщувались зовсім невідомі люди, запрошені особисто Юлією Тимошенко як очільником РНБО, на деяких із них була військова форма. [6].

Засідання розпочалось із бравурної доповіді міністра оборони, який доповів про успішні операції в зоні АТО, звільнення Краматорська, Слов'янська, Артемівська та Дружківки, і успішне просування збройних сил вперед [7]. Юлія Тимошенко уважно його вислухала. Потім вона, звіряючись із якимись записами у себе в блокнотику, почала запитувати його - якщо терористи дійсно відступають, чому у них продовжує з'являтись важка техніка, причому не тільки стрілецька зброя та броньовані автомобілі, а й устаткування для залпового вогню і навіть танки. "Як може бути так, що ви самі доповідали про підсилення військової міці терористів, а тепер розказуєте, що вони тікають?" - обурилась Тимошенко [8]. Далі вона продемонструвала довідку аналітиків НАТО, яка також потверджувала наявність на Сході важкої російської техніки [9]. Цю довідку вона отримала під час свого візиту в Брюссель, де крім власне підписання євроінтеграції, провела ряд неофіційних зустрічей. Далі вона показала зведення розвідки, отримані по лінії СБУ, з яких також випливало, що бойовики готуються до чогось серйозного, включаючи можливі провокації з використанням авіації.

"Це не жарти", - заявила Юля. - "Ви не маєте права недооцінювати противника навіть на день, і якщо вони з одного боку тікають, а з іншого боку заводять все більше техніки, значить, цей відступ є маневром, за яким щось ховається". Далі Юля запросила виступити генерала М. Петрука та віце-адмірала І. Кабаненка, які дали більш реалістичний нарис ситуації на сході [10], з якого випливало, що терористи прагнуть залишити погано захищені позиції, і перейти у великі міста, що дозволить їм закріпитись і навіть перейти до нападу.

Викладені факти свідчили, що невдовзі український уряд буде просто змушений вводити в Луганській та Донецькій області військовий стан. На що Путін обов'язково відповість різким збільшенням військової підтримки терористів і можливо, початком прямих зіткнень із використанням важкої техніки. На зауваження голови фракції "УДАР", що це призведе до повномасштабного вторгнення Росії, Юлія Тимошенко відповіла прямо - що Путін не нападе, поки не матиме надійних союзників серед світової спільноти. Ось чому такою важливою була масова інформаційна кампанія, розгорнута через дипломатичні канали, і спрямована на підготовку суспільної думки. "Як тільки Путін буде упевнений, що світова спільнота обмежиться тільки стурбованістю, а також почне замовчувати анексію Криму і "осліпне" стосовно російських танків, він тут же рушить свої війська вперед. Поки у нього такої упевненості нема, він буде намагатись виставити свою агресію громадянською війною - і нам необхідно це використати", - підсумувала вона. [11].

Для введення військового стану необхідно багато складових, провадила Юля далі. Найперше, що необхідно зробити негайно - чітко налагодити логістику постачання військам всього, що потрібно для виконання бойових задач. Вона зачитала з блокнотика список найнагальніших проблем у військах, який зібрала під час інспектування загонів на передовій. Перше місце займали ліки, яких хронічно не вистачало. З іншого листочка вона прочитала список іноземних фармацевтичних компаній, які мають свої потужності в Україні - його очолювали японська фірма Takeda, французька Sanofi та угорська Gedeon Richter [12]. Вона тут же дала доручення Яценюку провести переговори із ними про поставки критичних ліків, починаючи із "целоксу" та наборів для надання швидкої допомоги в польових умовах - чого в Україні поки що не виробляють. В дужках Юля обурилась тим, що за роки незалежності таких задач взагалі не ставилось, і тепер Україна залежна від іноземних поставок. Тому в доручення також увійшов пункт про переговори із закупівлі технологій та організацію місцевого виробництва аналогів критичних ліків, а на міністерство освіти та науки покладався обов'язок інтенсифікувати дослідження в цій галузі [13]. Вона попередила, що якщо хтось намагатиметься нагріти руки на держзакупівлях, то поблажок не буде, і полетять голови. Буквально.

Наступним елементом стало озброєння. Тимошенко звернулась до міністра оборони М. Коваля за звітом, який стан із боєкомплектами для солдат. Той був змушений доповісти, що ситуація катастрофічна. В Україні, наприклад, є тільки один патронний завод - і той в Луганську, під контролем російських найманців. Слухаючи цю доповідь, обличчя Юлі все більше і більше темнішало. "Тобто, я правильно зрозуміла", - нарешті перебила вона міністра. - "У нас нема де виробляти патрони? Шановні, ви чим воювати зібрались? Вилами? Чи щоб наші солдати з чотирма рожками йшли на танки?" - запитала вона, ледве стримуючи лють. Коваль нічого не відповів. Після паузи Юлія Тимошенко щось занотувала собі в книжечку - у неї не лишалось особливого виходу, крім як просити допомоги у НАТО, аж до побудови нового заводу [14]. Потім вона звернулась до керівника СБУ Валентина Наливайченка із вимогою негайно паралізувати потужність луганського патронного заводу за допомогою диверсантів, або прямого удару [15].

Із іншими боєприпасами, артилерійськими та ракетними, справи обстояли трохи краще. Як і з загальною номенклатурою озброєнь, які виробляла Україна [16]. Зачитуючи списки, генерал Коваль трохи збадьорився, і з гордістю розповів присутнім про найкращі зразки української техніки: танки "Оплот" (Т-84У), Булат (Т-64БМ) і "Ятаган" (Т-84-120). На базі Т-84 також вироблялись допоміжні машини "Атлет" (мобільна ремонтно-евакуаційна машина), броньований мостоукладчик БМУ-84, а також БМВП-84 - гібридна броньована машина піхоти. Були і БМП більш прості - типу "Дозор-Б", а також експериментальні зразки - такі як "Спартан" та "Кугуар". Український оборонпром також був здатен випускати модифіковані танки типів Т-54 і Т-55. Крім того, в Україні вироблялись протитанкові ракети "Бар'єр-В" (для вертольотів Мі-24), а також персональні протитанкові комплекси "Комбат" та "Стугна", які за характеристикам не уступали американським "Джавелінам".

Юлія Тимошенко уважно все це вислухала, а потім задала одне питання - скільки є державних замовлень на всю цю красу?

Замовлень практично не було [17], навіть на найпростіше - бронеавтомобілі. Виявилось, що практично всі новітні зразки законтрактовані на експорт і будуть продані за кордон [18]. Коваль аргументував це необхідністю підтримувати належний рівень прибутків і надходження у валюті, які потрібні для закупівель іншої техніки. Юлія Тимошенко тут же вчепилась в ці "закупівлі іншої техніки" і захотіла підробиць, і міністр оборони кинув на стіл останній аргумент - необхідність зберегти ринки. В цьому місці Юля знову відкрила свій блокнотик і перерахувала країни: Ефіопія, Нігерія, Алжір, Судан, Уганда, Чад. "Скажіть будь-ласка, що це за такий важливий ринок у нас в Нігерії, що ми продаємо туди наші танки?" - задала вона риторичне питання. Поставки в Судан вона взагалі назвала запределом - в країні громадянська війна йде, а ми туди постачаємо зброю. Вона зажадала від міністра оборони розірвати всі зайві контракти по пункту "форс-мажор", зберігши тільки ті, які укладені із дійсно стратегічними партнерами - типу США чи Німеччини. При необхідності вона висловила готовність особисто проконтролювати процес переговорів. Нові експортні договора мали укладатись тільки по залишковому принципу, тобто, якщо нема потреби в таких озброєннях в українській армії.

Окремо встало питання про екіпіровку українських солдатів. Юлія Тимошенко знову зачитала цифри із свого блокнота. З її слів випливало, що станом на 7 липня на рахунках Міноборони 135 млн. грн., з яких 32 млн. - від українців по короткому номеру 565. Витрачено із них всього тільки 22 мільйони [19]. Ці гроші вона рекомендувала пустити на закупівлю нормальної екіпіровки - і розпочати насамперед із закупівель уніформи. Вона перерахувала українські фабрики, які здатні виробляти все - від камуфляжа до взуття. Всі вони мали до кінця кварталу отримати свою частку держзамовлення, грошей на це вистачало.

Нарешті останнім пунктом цього довгого засідання стала реформа збройних сил, розроблена Рухом Опору, і представлена Ігорем Кабаненком. Він продемонстрував карту, на якій було позначено всі добровольчі батальйони, які є в Україні. Таких набралось 37, плюс 46 БТрО. На неї віце-адмірал наклав іншу карту, із діяльністю волонтерів, яка була отримана завдяки збору статистики Рухом Опору [20]. Реформа, по словам Кабаненка, полягала в тому, щоб кожен регіон брав на себе підтримку батальйонів, які були рекрутовані в ньому, тоді відповідна система поставок стане простішою, а оскільки не вимагатиме проходження кожної закупівлі через центр - це дозволить зменшити корупцію. Добровольчі батальйони та БТрО перетворювались на бригади Сил Самооборони [21], кожна із яких ділилась на 9 окремих підрозділів (максимальна схема) - чотири бойових (танковий чи бронетехнічний, артилерійський та два мотострілкових), та чотири допоміжних (розвідки, зв'язку, інженерний та протиповітряний). Ця схема була достатньо гнучка, щоб відповідно військовому досвіду кожен із батальйонів ССО знайшов свою спеціалізацію. В подальшому їх дуже легко буде перетворити на підрозділи контрактної армії.

Юлія Тимошенко зауважила, що на даний момент таку масштабну реформу Україна не потягне - через фізичний брак часу і поки що благеньку економічну потужність. Однак розпочинати її слід прямо зараз. Вона звернулась до керівників всіх фракцій, присутніх тут, розробити в найближчий час проект Закону "Про добровольчі війська України", який би узаконював добровольчі підрозділи та схему їх постачання, описану віце-адміралом. Буде також і президентський варіант законопроекту, узгоджений із Рухом Опору та громадянськими організаціями. Міністерство оборони мало представити процедуру атестації всіх вояків батальйонів, щоб виключити з них випадкових людей. Крім того, Юлія Тимошенко представила ще двох людей із запрошених нею, і з якими вона познайомилась під час інспекції - одного звали Марк Паславський, іншого Костянтин Паршин [22]. Ці двоє повинні очолити Координаційний Центр Добровольчих Військ, положення про який буде оприлюднене вже найближчим часом - вона введе його в дію своїм указом. Саме вони будуть займатись атестацією та вишколом, разом із спеціалістами НАТО. Крім того, вона також попросила голів фракцій надати приміщення партійних осередки для роботи волонтерських організацій, поки їм не знайдеться постійне розміщення. Сама вона пообіцяла, що її партія напевне так зробить [23].

На цьому засідання скінчилось. Далі Юлію Тимошенко очікувала економіка, яку треба було оживити якомога швидше, інакше всі заплановані реформи упруться в катастрофічну відсутність грошей. А була ще енергетична безпека, правоохоронні органи і ще багато-багато всього, і на все це лічені тижні...

І залишались злочини на Майдані, ходом розслідування яких Тимошенко цікавилась щоразу, як у неї випадала вільна хвилька. Це те, що мало бути зроблено якнайшвидше за будь-яку ціну.

(далі буде)

[1] - тут і далі події будуть відбуватись із деяким зсувом. Справа в тому, що якщо вступання на посаду Юлії Тимошенко відбулось пізніше за вступання Петра Порошенка, то деякі ключові події відсуваються вперед в часі. Наприклад, угода з ЕС вимагає протокольної підготовки, а тому, якщо в реальному світі вона відбулась 27 червня, то в альтернативному ця подія зсунулась б на мінімум тиждень.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/27/7030285/

[2] - в реальному світі Юлія Тимошенко не один раз про це говорила. Вперше про це вона заговорила в 2002 р. Менш відомо, що у своєму виступі на Євромайдані події 2014 р. Тимошенко назвала початком боротьби за свободу інших народів проти диктатури, просто в нашому світі це було забалакано за допомогою зведення її промови до "підборів" та інформаційної кампанії "Майдан прогнав Тимошенко". Слова про Путіна теж не взяті зі стелі. Третім лінком дане посилання на маловідоме інтерв'ю Юлії Тимошенко від 19 березня 2014 р., в якому саме так і мовиться.
https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/483375735130422
https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/535209426613719
http://www.tymoshenko.ua/uk/press/yulia_tymoshenko_19_03_2014

[3] В нашому світі (в англомовному секторі, звісно) за останні роки було надруковано ряд досліджень на тему політекономії виживання для диктаторів. Яскравими прикладами такого тренду, наприклад, є виступ на VII конгресі з політології в Іспанії, або дослідження Сергія Гурієва та Деніела Трайсмана, наведені нижче. Крім того, статті про глобальну систему виживання диктаторів в нашому світі публікували Deutsche Welle та ряд провідних світових університетів, такі як Кембрідж чи Прінстон. Виступ Юлії Тимошенко різко активізував б цей тренд.
http://goo.gl/4QpG0V (формат PDF, лінк прямо на скачування)
http://goo.gl/J1KLwy (формат PDF, лінк прямо на скачування)

[4] Найсмішніше, що це відбулось і в нашому світі 1 липня 2014 р., тільки голосування не було одноголосним. Однак це рішення ніяк не було використано українською дипломатією, і зрештою ОБСЄ стало зручним інструментом російської пропаганди.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/1/7030663/

[5] Епізод не зі стелі взятий. Лещенко уже публікував таку статтю, тільки раніше, в 2009 році.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4ac0dafdf2c2c/

[6] Таке право президенту дається Законом про РНБО, ст. 9, п. 4. Сама Юлія Тимошенко уже брала участь в такому засіданні РНБО 1 березня 2014 р. як запрошений гість.
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/183/98-%D0%B2%D1%80

[7] Це відбулось і в нашому світі, приблизно в тих же датах.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/5/7031055/
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/5/7031041/
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/5/7031033/
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/6/7031129/

[8] Це дійсно так. Речники ЗСУ доповідали про регулярний захід в Україну російської техніки.
http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/30/7030504/
http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/4/7030924/
http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/20/7029620/

[9] Це не вигадка, така довідка дійсно існувала, частина її була оприлюднена ще 14 червня 2014 р..
http://top.rbc.ru/politics/14/06/2014/930196.shtml

[10] Обидва були очільниками ради Руху Опору, який намагалась створити Юлія Тимошенко на початку 2014 р., і одними із найкращих військових експертів.
http://espreso.tv/news/2014/04/16/tymoshenko_zaluchyla_u_sviy_shtab_kabanenka

[11] Репліка не зі стелі взята. Юлія Тимошенко про це сказала і в нашому світі, 22 вересня 2014 р.
http://podrobnosti.ua/994472-julja-timoshenko-strategja-putna-zvjazuvati-nas-falshivimi-mirnimi-ugodami-vdeo.html

[12] Структура фармацевтичного ринку взята звідси:
http://pharma.net.ua/analytic/rating/54218-oglyad-farmacevtichnogo-rinku-ukrayini-za-2013-rik

[13] В нашому світі, навіть за умови відсутності системної політики МОН на розробку нових ліків для бойових підрозділів, було розроблено навіть аналог "целоксу". Щоправда, розробка так і не пішла в серію.
http://24tv.ua/ukrayina/ukrayintsi_vigotovlyayut_vlasniy_analog_tseloksu/n550842

[14] В нашому світі питання про побудову нового патронного заводу силами НАТО ставилось, а потім було акуратно покладено під сукно.
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/noviy_patronniy_zavod_moge_zyavitisya_v_ukraiini_za_dva_roki_1983310
http://tsn.ua/politika/pro-yaku-globalnu-dopomogu-ukrayini-govorili-za-zachinenimi-dverima-v-nato-eksklyuziv-tsn-tizhnya-447030.html

[15] В нашому світі така спецоперація розроблялась і навіть була приведена у виконання.
http://espreso.tv/news/2014/07/28/v_luhansku_rozbombyly_patronnyy_zavod

[16] Тут я нічого не придумав, просто не полінувався зібрати дані по номенклатурі військового експорту України. Компендіум лінків на кожний із перелічених зразків озброєнь був би більшим за саму статтю, тому я їх не включив. При необхідності уважний читач сам їх знайде за допомогою гугля.

[17] В нашому світі, не дивлячись на широко розрекламоване збільшення військового бюджету, держзамовлень не було іще в жовтні 2014 р. А сама концепція держзамовлення і його реформування взагалі з'явилась тільки в 2015 р.
http://zaxid.net/news/showNews.do?timoshenko_kritikuye_minoboroni_za_vidsutnist_derzhzamovlen_dlya_krazu&objectId=1325329
http://ipress.ua/ljlive/oboronni_pidpryiemstva_ne_otrymaly_zhodnoi_gryvni_z_oboronnogo_derzhzamovlennya_na_2015_rik__butusov_114521.html
http://golosukraine.com/publication/main/statti/39499-oboronka-na-nizkomu-starti-chekayut-korektuvan-der/#.Vb4PALV31bI

[18] В нашому світі все так і пішло на експорт.
http://tsn.ua/groshi/stalo-vidomo-komu-ukrayina-prodavala-zbroyu-u-2014-roci-451383.html

[19] Ці цифри відповідають істині. Ось тут можна знайти розкладку цифр станом на 11 липня 2014 р. в нашому світі.
http://ukr.segodnya.ua/ukraine/vo-chto-odet-ukrainskiy-soldat-i-skolko-stoit-ego-bezopasnost-infografika-535712.html

[20] Теж реальні дані. Карту, яку демонструє Кабаненко, можна знайти по другому лінку у Вікіпедії.
http://www.slovoidilo.ua/articles/4543/2014-09-02/dobrovolcheskie-batalony-kotorye-prinimayut-uchastie-v-vojne-na-vostoke.html
https://goo.gl/nfS9F3

[21] Не дивлячись, що реформа - чиста фантазія, ніхто такої в реальності не пропонував, аналогічна схема існує в Японії, де за кожним регіоном закріплений відповідний батальйон ССО. Реорганізація батальйонів в мобільні квазінезалежні одиниці - теж японська схема, але вперше вона була запропонована в СРСР генералом танкових військ Д. Г. Павловим в 1941 р. як альтернатива великим танковим корпусам і арміям. Перехід на контрактну армію був однією із передвиборчих обіцянок Тимошенко як політика, з 2008 р..
https://en.wikipedia.org/wiki/Japan_Ground_Self-Defense_Force

[22] Марк Паславський в нашому світі був вбитий 19 серпня 2014 р. Його нововведення із вишколу в польових умовах були швидко забуті українськими військовими. Костянтин Паршин досі організовує польові навчання для наших солдат, на власному ентузіазмі.
http://ukr.obozrevatel.com/blogs/45702-pro-amerikanskogo-miljonera-sered-bijtsiv-donbasu.htm

http://censor.net.ua/news/345324/trupam_forma_ne_nujna_daje_spetsy_iz_morskoyi_pehoty_i_vdv_poroyi_ne_umeyut_derjat_avtomat_biznesmen

[23] В нашому світі вона так і зробила, але взимку 2015 року.
http://batkivshchyna.com.ua/news/21457.html


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини